Забєла-Врубель Надія Іванівна
Визначення і загальна характеристика
ЗАБЄ́ЛА-ВРУ́БЕЛЬ Надія Іванівна (справж. — Забіла; 20. 03(01. 04). 1868, м. Ковно, нині Каунас, Литва — 21. 06 (04. 07). 1913, С.-Петербург) — співачка (лірико-колоратурне сопрано). Дружина М. Врубеля, небога П. Забіли (Забелло). Закін. Київ. інститут шляхет. дівчат (викл. М. Лисенко), С.-Петербур. консерваторію (1891; викл. Н. Ірецька, О. Палечек). Удосконалювала майстерність у М. Маркезі в Парижі. Дебютувала 1893 у Києві (трупа І. Сєтова), згодом працювала у Харкові й Тифлісі (нині Тбілісі). Солістка Маріїн. опери (С.-Петербург, 1895–96, 1904–11), Опери С. Мамонтова (Москва, 1897–1902). З.-В. — перша виконавиця провід. партій в операх М. Римського-Корсакова, зокрема Віри («Бояриня Віра Шелога», 1898), Марфи («Царева наречена», 1899), Царівни Ненаглядної краси («Кощій Безсмертний», 1902). В останні роки життя виступала з концертами, де виконувала твори рос. композиторів, переважно М. Римського-Корсакова, який присвятив їй романси «Іще я повен, о друже мій милий» та «Німфа» (вірші А. Майкова). Голос З.-В. вирізнявся красивим «сріблястим» тембром, лірич. м’якістю, емоц. насиченістю. Образ співачки втілений у картині «Царівна-Лебідь» М. Врубеля (1900).
Додаткові відомості
- Основні партії
- Антоніда, Горислава («Руслан і Людмила» М. Глінки), Іоланта, Тетяна («Іоланта», «Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Маша («Дубровський» Е. Направника), Тамара («Демон» А. Рубінштейна), Недда («Паяци» Р. Леонкавалло), Ельза («Лоенґрін» Р. Ваґнера), Віолетта («Травіата» Дж. Верді).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
