Забєлін Іван Єгорович

ЗАБЄ́ЛІН Іван Єгорович (Забелин Иван Егорович; 17(29). 09. 1820, м. Твер, Росія — 31. 12. 1908 (13. 01. 1909), Москва) — російський історик, археолог, архео­граф. Член-кореспондент (1884), почес. чл. (1892) С.-Петербур. АН. Навч. у Преображен. сиріт. училищі (Москва, 1832–37), однак завершеної серед. шкіл. освіти не мав. Від­тоді працював у «Оружейній» палаті; 1848–59 — Двірцевій конторі; 1859–76 — Імператор. археол. комісії; 1878–88 — голова Товариства історії і рос. старожитностей при Моск. університеті. Роз­копував скіф. кургани у Катеринослав. (зокрема Чортомлик, Гермесів і Краснокут.) та Таврій. (Козел, Велика та Мала Цимбалові Могили) губ., на Таман. п-ові. Результати узагальнив у праці «Древности Геродотовой Скифии» (С.-Петербург, 1866, вып. 1; 1872, вып. 2). Завершив археол. карʼєру роз­копками Ольвії (1873). У 1871 Університет св. Володимира у Києві надав йому ступ. д-ра рос. історії. Один із організаторів, 1883–1908 — керівник Істор. музею в Москві. Наукові дослідже­н­ня: історія Москви, особливості побуту рос. народу. На основі документів двірц. архівів і ви­вче­н­ня археол. колекцій написав нарис «О метал­лическом производстве в древней Руси» й «Историческое обозрение финифтяного и ценин­ного дела в Рос­сии», від­значені преміями С.-Петербур. археол. товариства. 2001 у Москві ви­дані «Дневники. Записные книжки» З.

Завантажити статтю