Забігайло Володимир Костянтинович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Забігайло Володимир Костянтинович

ЗАБІГА́ЙЛО Володимир Костянтинович (27. 05. 1944, Київ – 21. 03. 2005, там само) – правознавець, дипломат. Син К. Забігайла. Д-р юрид. н. (1983), проф. (1990). Закін. Київ. ун-т (1967). Працював у Ін-ті держави і права АН УРСР (Київ, 1967–88); у 1988–92 – заст. дир. з наук. роботи, водночас 1989–92 і 1996–2003 – зав. каф. порівнял. правознавства Ін-ту міжнар. відносин Київ. ун-ту; 1992–95 – радник з політико-правових питань Посольства України у США; 1998–99 – заст. Міністра юстиції України; від 2003 – Надзвич. і Повноваж. Посол України в Респ. Кенія; водночас від 2004 – постій. представник України при Програмі ООН з довкілля. Досліджував теор. проблеми ролі права в сучас. сусп-ві, співвідношення права і сусп-ва, його вплив на діяльність держави.

Пр.: Право и общество. Новые проблемы и методы буржуазного правоведения. К., 1981; Демократія, право і свободи: реальність і ідеологічні міфи. К., 1983 (співавт.); Порівняльне правознавство: теорія і метод розвитку правової системи України // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнар. правом. К., 1988; Право на права. К., 1989; Право – інструмент входження України до Європейського Союзу // Влада і політика. 2000. № 23.

Літ.: Забігайло Володимир Костянтинович // ПЧ. 2004. № 9.

В. М. Матвієнко

Стаття оновлена: 2010