Євангельські християни-баптисти (ЄХБ) - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Євангельські християни-баптисти (ЄХБ)

ЄВА́НГЕЛЬСЬКІ ХРИСТИЯ́НИ-БАПТИ́СТИ (ЄХБ) – протестантська течія у християнстві. Виникла в СРСР після об’єднання 1944 баптистів з євангелістами (див. Євангельські християни), очолювана Всесоюз. радою ЄХБ. 1945 до ЄХБ приєдналися Християни віри євангельської (п’ятидесятники), а також дарбісти (Закарпаття), 1947 – Євангел. християни в дусі апостолів, ін. євангел. деномінації, 1963 – брат. меноніти. Друк. орган – «Братский вестник». 1960 група віруючих, невдоволена толерантністю кер-ва до рад. влади, утворила окрему Раду Церков ЄХБ. У незалеж. Україні громади ЄХБ вийшли з підпорядкування Всесоюз. ради ЄХБ і утворили Всеукраїнський союз об’єднань євангельських християн-баптистів. Нині в Україні понад 60 незалеж. громад ЄХБ, бл. 40 громад колиш. Ради Церков ЄХБ, 30 – Братства незалеж. церков ЄХБ, громади Корей. баптист. церкви та ін. Видають низку журналів, газет, брошур. Серед відомих проповідників ЄХБ в Україні – Я. Духонченко, Г. Комендант, В. Логвиненко, В. Нестерук, В. Шемчишин. Укр. баптисти утворили Український світовий євангельсько-баптистський союз; відомі його діячі – І. Барчук, О. Гарбузюк, К. Костів, В. Домашовець, Л. Коровник.

Літ.: Основные принципы веры евангельских христиан-баптистов. Москва, 1992; Степовик Д. Релігії, культи і секти світу. К., 1997; Ів.-Ф., 1998; 2002; Домашовець В. Український євангельсько-баптистський рух в його 150-літній ювілей (1852–2002). Нью-Йорк; Лц., 2002.

А. М. Колодний

Стаття оновлена: 2009