Євангельські церкви - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Євангельські церкви

ЄВА́НГЕЛЬСЬКІ ЦЕРКВИ́ – збірна назва об’єднаних протестантських Церков, головним чином лютеранської та реформаційної традицій. Поняття «євангельські» вжито для акцентування уваги на потребі кожного віруючого жити згідно з Євангелієм, тобто згідно з волею Ісуса Христа. Є. Ц. з’явилися у 19 ст. в Німеччині як певна реакція на тогочасне падіння рівня реліг. життя і посилення раціоналізму. В основі цього процесу була концепція необхідності відродити реліг. життя перших часів протестантизму, логіч. розвитком чого став процес об’єднання різноманіт. течій лютеран та реформатів (послідовників Ж. Кальвіна і У. Цвінґлі). Ця ідея мала богослов. обґрунтування (відмова від власних реліг. символів на користь універс. євангельських) та організац. підтримку прусс. короля Вільгельма III. До 300-річчя Реформації (1817) у багатьох регіонах Німеччини, насамперед у Пруссії, розпочався процес об’єднання лютеран із реформатами. Проте ця т. зв. протестант. унія не зуміла стати всезагальною, об’єднати всі протестант. Церкви та течії, оскільки у своїй основі порушувала базовий протестант. принцип реліг. свободи у віронавч. істинах. Відтак з’явилися традиціоналісти, які обстоювали важливість збереження відмінностей між лютеранами та реформатами, особливо у вченні про таїнства і євхаристію, а також у збереженні поняття «зовн. авторитету», яким могли виступати як символічні ранньолютеран. книги, так і авторитет Церкви й пастирів. Натомість ліберали пропагували зближення з наукою, більшу самостійність віруючих у реліг. поглядах тощо. З часом прихильність до такої унії висловили багато протестант. Церков Франції, Швейцарії, вище церк. кер-во Нідерландів, т. зв. євангеліч. союз Англії та ін. 1863 створ. Протестант. союз, метою якого був захист оновленого протестантизму – того, що базувався на євангел. та просвітниц. ідеях. Засадничі ідеї Союзу: відмова від усіх віронавч. формул і символіч. книг, оскільки вони є людським творінням; єдиною основою і об’єктом віри може бути особа, справа і вчення Ісуса Христа; кожен віруючий повинен наслідувати Христа у власному житті. 1875 затв. Положення про Ген. синод Є. Ц. Пруссії, який збирався за наказом короля раз на 6 р. і мав достатньо широкі функції, зокрема сприяв міжнар. зв’язкам Є. Ц., контролював діяльність церк. і біляцерк. фондів та їх прибутків тощо. Така держ. опіка Є. Ц. у Пруссії сприяла тому, що на поч. 20 ст. тут нараховувалося понад 8 тис. громад (22 млн віруючих). 1947 у м. Лунд (Швеція) відбувся конгрес Є. Ц., на якому засн. Всесвітню лютеран. федерацію. У її складі станом на 2009 перебувають 140 віронавчально близьких до лютеранства Церков у 78-ми країнах (об’єднують бл. 68 млн віруючих).

О. Н. Саган

Стаття оновлена: 2009