Євангельські церкви

ЄВА́НГЕЛЬСЬКІ ЦЕРКВИ́ — збірна назва обʼ­єд­наних проте­стантських Церков, головним чином лютеранської та реформаційної традицій. Поня­т­тя «євангельські» вжито для акцентува­н­ня уваги на потребі кожного віруючого жити згідно з Євангелієм, тобто згідно з волею Ісуса Христа. Є. Ц. зʼявилися у 19 ст. в Німеч­чині як певна реакція на тогочасне паді­н­ня рівня реліг. життя і посиле­н­ня раціоналізму. В основі цього процесу була концепція необхідності від­родити реліг. життя перших часів протестантизму, логіч. роз­витком чого став процес обʼ­єд­на­н­ня різноманіт. течій лютеран та реформатів (послідовників Ж. Кальвіна і У. Цвінґлі). Ця ідея мала богослов. об­ґрунтува­н­ня (від­мова від власних реліг. символів на користь універс. євангельських) та організац. під­тримку прусс. короля Вільгельма III. До 300-річчя Реформації (1817) у багатьох регіонах Німеч­чини, насамперед у Прус­сії, роз­почався процес обʼ­єд­на­н­ня лютеран із реформатами. Проте ця т. зв. проте­стант. унія не зуміла стати всезагальною, обʼ­єд­нати всі проте­стант. Церкви та течії, оскільки у своїй основі порушувала базовий проте­стант. принцип реліг. свободи у віронавч. істинах. Від­так зʼявилися традиціоналісти, які об­стоювали важливість збереже­н­ня від­мін­ностей між лютеранами та реформатами, особливо у вчен­ні про таїнства і євхаристію, а також у збережен­ні поня­т­тя «зовн. авторитету», яким могли ви­ступати як символічні ран­ньолютеран. книги, так і авторитет Церкви й пастирів. Натомість ліберали пропагували зближе­н­ня з наукою, більшу само­стійність віруючих у реліг. по­глядах тощо. З часом прихильність до такої унії висловили багато проте­стант. Церков Франції, Швейцарії, вище церк. керівництво Нідерландів, т. зв. євангеліч. союз Англії та ін. 1863 створ. Проте­стант. союз, метою якого був захист оновленого проте­стантизму — того, що базувався на євангел. та просвітниц. ідеях. Засадничі ідеї Союзу: від­мова від усіх віронавч. формул і символіч. книг, оскільки вони є людським творі­н­ням; єдиною основою і обʼєктом віри може бути особа, справа і вче­н­ня Ісуса Христа; кожен віруючий повинен наслідувати Христа у власному житті. 1875 затв. Положе­н­ня про Ген. синод Є. Ц. Прус­сії, який збирався за наказом короля раз на 6 р. і мав до­статньо широкі функції, зокрема сприяв між­нар. звʼязкам Є. Ц., контролював діяльність церк. і біляцерк. фондів та їх прибутків тощо. Така держ. опіка Є. Ц. у Прус­сії сприяла тому, що на поч. 20 ст. тут нараховувалося понад 8 тис. громад (22 млн віруючих). 1947 у м. Лунд (Швеція) від­бувся кон­грес Є. Ц., на якому засн. Всесвітню лютеран. федерацію. У її складі станом на 2009 пере­бувають 140 вірона­вчально близьких до лютеранства Церков у 78-ми країнах (обʼ­єд­нують бл. 68 млн віруючих).

Завантажити статтю