Євграфов Павло Борисович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Євграфов Павло  Борисович

ЄВГРА́ФОВ Павло Борисович (22. 10. 1944, Москва) – правознавець. Канд. юрид. н. (1981). Орден «За заслуги» 3-го (2002) і 2-го (2004) ступ. Закін. Харків. юрид. ін-т (1971), де й працював до 1991; у 1991–94 – зав. держ.-правового відділу Секретаріату ВР АР Крим; 1995–97 – кер. юрид. служби Представництва Президента України в АР Крим (обидва – Сімферополь); 1997–2006 – суддя (1999–2002 – заст. голови) Конституц. Суду України (признач. ВР України); водночас 1998–99 – проф. каф. теорії держави і права Нац. ун-ту «Києво-Могилян. академія». Брав участь у розробленні положень Конституції України, концепції розвитку системи законодавства, законів про референдум, статус АР Крим та ін. Досліджує питання теорії системи права, правової держави, конституц. правосуддя.

Пр.: Законодавчі акти як основа законності. Х., 1991; Конституційний Суд України: формування громадянського суспільства, демократичної, правової держави // Роль Конституц. Суду в державі та сусп-ві. К., 2002; Зміни до Конституції України (2004): Наук.-практ. коментар. К., 2007; Особливості правової природи актів Конституційного Суду України // Конституц. Суд України у системі органів держ. влади: актуал. проблеми та шляхи їх вирішення. К., 2008.

В. П. Тихий

Стаття оновлена: 2009