Кошиць Павло Олексійович

Визначення і загальна характеристика

КО́ШИЦЬ Павло Олексійович (справж. — Порай-Кошиць; 14(26). 01. 1863, с. Кирилівка, нині с. Шевченкове Звенигород. р-ну Черкас. обл. — 02(15). 03. 1904, Москва) — співак (лірико-драматичний тенор), педагог. Батько Ніни, двоюрід. брат Олександра Кошиців. З родини священиків. Освіту отри­мав у Богуслав. духов. училищі (ни­ні Київ. обл.) та Київ. духов. се­мі­нарії. У 1880-х рр. спів­ав у ка­пелі купця В. Рукавишникова (м. Нижній Новгород, Росія). 1886 навч. співу в Моск. консерваторії (кл. Ф. Коміссаржевського). Удосконалював майстерність у Поцці (м. Мілан, Італія). З успіхом виступав на опер. сценах Італії (1887–89), Греції, Ґватемали. 1890 — соліст Тифліс. опе­ри (нині Тбілісі). Здобув високу оцінку П. Чайковського за вико­нання партії Германа у його опері «Пікова дама». 1891–92 висту­пав у Київ. опері, де блискуче де­бютував партією Отелло (однойм. опера Дж. Верді), мав ве­ликий успіх у партіях Ленського («Євге­ній Онєгін» П. Чайковсь­ко­го), Рау­­ля та Іоанна Лейденсько­го («Гуґеноти», «Пророк» Дж. Ме­й­єр­бера). 1893–1903 — соліст Ве­ликого театру у Москві. Володів красивим, сильним голосом широкого діапазону з бага­тою тембр. палітрою, а також не­аби­яким артистизмом. Брав участь у прем’єрах: «Паяци» Р. Ле­он­ка­валло (Каніо), «Зиґфрід» Р. Ваґ­нера (1894, гол. партія), «Троян­ці в Карфагені» Г. Берліоза (Еней). У камер. концертах виконував ро­манси П. Чайковського й М. Лисенка («Огні горять»). Втратив го­лос. Отримавши мізерну пенсію, приватно викладав спів. Покінчив життя самогубством.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю