ЄВДОКИ́МОВ Юхим Георгі­йович (08(20). 01. 1891, м. Копал Семирєчен. обл., Росія, нині с. Капал Алматин. обл., Казах­стан — 03. 02. 1940, Москва) — один із керівників радянських органів державної без­пеки. Державні нагороди СРСР. Член партії есерів (1907). Учасник рев. подій 1905–07, за що 1908 заарешт. і засудж. до 3-х р. тюрем. увʼязне­н­ня із подальшою висилкою на Урал. 1911 при­єд­нався до анархо-синдикалістів, 1918 вступив до РКП(б). 1918–19 — зав. роз­поділ. і довідк. від­ділів ВЦВК (водночас навч. у Академії Ген­штабу); від 1919 — нач. особл. від­ділу Моск. ВЧК; у 1920 — за­ступник нач. особл. від­ділу Пд.-Зх. і Пд. фронтів, пом. нач. Центр. упр. над­звич. комісій по боротьбі з контр­революцією, спекуляцією і посадовими злочинами при Раднаркомі УСРР (у січні–травні 1921 — нач. особл. від­ділу цього упр.); від травня 1921 — нач. секретно-оператив. упр. ВУЧК; від червня 1922 — пов­пред ГПУ на Прав­обереж. Україні; 1923–29 і 1932–34 — пов­пред ОГПУ в Пн.-Кавказ. краї. Нач. Крим. удар. групи, що проводила у Криму політику «червоного терору», брав активну участь у боротьбі з нац. пов­стан. рухами в Україні та на Пн. Кавказі, один із організаторів Шахтинського процесу 1928. У 1929–31 — нач. секретно-оператив. упр. і чл. колегії ОГПУ СРСР, чл. комісії ЦК ВКП(б) із роз­куркуле­н­ня. 1931 за ви­ступ (разом із групою керів. працівників ОГПУ) проти масових ре­пресій колиш. офіцерів і генералів царської армії (справа «Весна») звільнений з посади й при­знач. пов­предом ОГПУ в Серед. Азії. Був 1-м секр. Пн.-Кавказ. (1934–37) і Азово-Чорномор. (1937) кра­йових та Ростов. обл. (1937–38) комітетів ВКП(б), заст. наркома водного транс­порту СРСР (1938). 9 листопада 1938 заарешт., 2 лютого 1940 за звинуваче­н­ням у організації антирад. змови в органах НКВС засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1956.