Євич Василь Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Євич Василь  Павлович

Є́ВИЧ Василь Павлович (16. 09. 1930, с. Багва Маньків. р-ну Київ., нині Черкас. обл. – 06. 12. 1994, Черкаси) – живописець. Чл. СХУ (1990). Закін. Одес. художнє уч-ще (1959; О. Ацманчук, Ю. Єгоров). Учителював. На твор. роботі. Працював 1972–94 у Черкас. худож.-вироб. майстернях Худож. фонду України. Учасник обл., всеукр. мист. виставок від кін. 1980-х рр. Персон. – у Києві (1980), Черкасах (посмертні – 1995, 2001, 2010). Для творчості Є. характерні нац. колорит, інтерпретація укр. міфів, стилізація предметів, використання локал. кольорів, декоративність, тяжіння до монументальності. Роботи зберігаються у Черкас. ХМ та універсал. наук. б-ці.

Тв.: «Автопортрет із сопілкою» (1950-і рр.), «Пейзаж», «Вежі. Бучацький краєвид» (обидва – 1960-і рр.), «Вітряний млин» (1969), «Леськи. Лелеча вулиця» (1970), «Народна творчість» (1972), «Г. Сковорода», «Жорна» (обидва – 1973), «Весільний натюрморт» (1975), «Натюрморт із калиною» (1981), триптих «Пісня дитинства» (1982), «Земля» (1986), «Ой, хмелю, мій хмелю» (1988), «К. Білокур», «Дума про братів Тютюнників», «Домашній хліб» (усі – 1989), «Веснянка» (1990), «Цвіте терен», «Розпрягайте, хлопці, коні» (обидва – 1993), «Амазонка», «Осінь», «Соловецький в’язень» (усі – 1994).

Літ.: Євич Василь Павлович. Живопис: Альбом. Чк., 2009.

Н. М. Клименко

Стаття оновлена: 2009