Євпаторія

ЄВПАТО́РІЯ — місто республіканського значе­н­ня АР Крим. Центр міськради, якій під­порядк. смт Заозерне, Мирний, Новоозерне. Знаходиться на березі Каламіт. затоки Чорного моря, за 79 км від Сімферополя та за 900 км від Києва. Зі Сх. та Зх. оточене 14-ма озерами (див. Євпаторійські озера). Площа 37 км². Насел. 103 244 особи (2001, складає 95,7 % до 1989): росіян — 63 %, українців — 22,8 %, крим. татар — 6,8 %, вірмен — 0,5 %. Євпаторійський морський торговельний порт, залізнична станція. Має автобусне сполуче­н­ня з Сімферополем, Севастополем, Херсоном, Миколаєвом, Києвом. Історія Є. сягає антич. часів. Від 3-ї чв. 6 ст. до н. е. на місці сучас. міста існувало грец. поселе­н­ня Керкинітида, про яке згадували у своїх творах Геродот та Гекатей Мілетський. Його мешканці за­ймалися гончарством, торгівлею та хліборобством. На поч. 4 ст. до н. е. уві­йшло до володінь Херсонеса, в 2 ст. до н. е. захоплене скіфами, але не­вдовзі від­во­йоване за військ. під­тримки царя Мітрідата VI Євпатора. У 3 ст. Керкинітида за­знала нападу готів, а у 4 ст. після навали гунів фактично припинила існува­н­ня. Від 10 ст. — у сфері впливу печенігів, від 11 ст. — половців. Від 1-ї пол. 15 ст. — під владою Крим. ханства (від 1478 — васал Осман. імперії). Турки дали місту назву Гезлев (у пере­кладі з турец. — на­глядай, спо­стерігай). Від­тоді стало важливим торг. пунктом і невільниц. ринком. Гезлев за кількістю будинків по­ступався лише Бахчисараю. Тут від­бувались введе­н­ня на посаду всіх крим. ханів. На місто неодноразово нападали запороз. козаки під час своїх мор. походів. 1675 його захопили загони І. Сірка. Поряд з тим запорожці вели жваву торгівлю з місц. торгівцями, привозили сюди на продаж шкури, залізо, зброю, полотно, хліб, вивозили сіль, сапʼян і сапʼян. взу­т­тя, шовк. тканини. Двічі 1736 та 1771 місто захоплювали рос. війська, у складі яких воювали козаки. У 1770-х — на поч. 1780-х рр. — центр ка­ймаканства Крим. ханства. Після при­єд­на­н­ня 1783 Криму до Рос. імперії Гезлев пере­йменовано в Є. Від 1784 — місто, повіт. центр Таврій. обл. Від 1796 — у складі Новорос., від 1802 — Таврій. губ. До кін. 18 ст. значна частина мусульман. насел. емігрувала в Осман. імперію. Для за­охоче­н­ня притоку нових поселенців 1798 Павло І видав маніфест щодо встановле­н­ня в Є. вільної гавані. На­прикінці 18 ст. стає центром караїмізму. У 1800-х рр. у місті було понад тисячу різноманіт. лавок і бл. 20 гостин. дворів для роз­міще­н­ня торговців і зберіга­н­ня їхніх товарів, функціонував один з найбільших у Криму портів, у 1840-х рр. вже мешкало бл. 11 тис. осіб. 1815 від­крито повіт. училище на 30 місць, 1840 роз­почато будівництво міської набережної. Під час Крим. війни 1853–56 Є. значно по­страждала, насел. скоротилося до 4,5 тис. осіб. Від вересня 1854 у місті була роз­таш. осн. база англо-франц. військ. У лютому 1855 рос. війська під командува­н­ням генерала С. Хрульова без­успішно штурмували фортецю Є. та за­знали великих втрат. 1866 від­крито громад. читальню, в на­ступ. році затверджено перший генплан забудови міста. Від серед. 19 ст. починає роз­виватися як клімат. курорт. У 1870-х рр. тут роз­почато примітивне грязелікува­н­ня. 1886 на березі Мойнац. озера споруджено приватну ропо- і грязелікувал. установу, 1905 — перший санаторій «Приморський». На­прикінці 19 ст. частка видобутку солі в заг.-крим. обсязі складала 36 %. Водночас роз­вивалася борошномел. пром-сть, стали до ладу це­гляно-черепич. і чавуноливар. (1903) заводи. На­прикінці 19 — на поч. 20 ст. знач. внесок у забудову міста та рекон­струкцію його памʼяток архітектури здійснив А. Генріх (1894–1918 — міський арх.). 1904 у Є. діяло 4 православ. церкви, 14 мечетей, костел, 4 синагоги, чол. і жін. гімназії. 1897 в Є. мешкало 18 тис., 1914 — 30 тис. осіб. 1915 до при­їзду Миколи ІІ побудовано залізничну гілку Сарабуз (нині смт Гвардійське Сімфероп. р-ну) — Є. У ході воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Місто опинилося у сфері інтересів більшов., білогвард. та кримськотатар. рухів. Укр. влада номінально контролювала Є. лише 1918 за під­тримки нім. військ. Від 1921 — у складі Крим. АРСР (від 1945 — Крим. обл.). 1921–63 — райцентр. 1936 Є. затверджено місцем побудови нового дит. курорту. Від 31 жовтня 1941 до 13 квітня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Діяв осередок руху Опору. З метою від­тягне­н­ня частини нім. військ від обложеного Севастополя і з Керчен. п-ова 5 січня 1942 в Є. висаджено рад. мор. десант (700 бійців). У повітр. бою у січні 1944 в р-ні Є. загинув гвардії генерал-майор авіації Герой Радянського Союзу М. Токарев. Окупанти закатували бл. 12 тис. євпаторійців. Окуповане місто знаходилося фактично у прифронт. зоні, тому значно по­страждало. 1944 комуніст. тоталітар. режим здійснив насильниц. вивезе­н­ня крим. татар з Є. у різні р-ни СРСР. Нині Є. — нац. дит. оздоровниця України. Спеціалізацією Євпатор. рекреац. регіону є лікува­н­ня захворювань опорно-рухової системи, гінекол., хвороб шкіри й порушень обміну речовин, верх­ніх дихал. шляхів і органів диха­н­ня, дит. церебрал. паралічу, наслідків роз­ладу ЦНС. У Є. від­новлюють здоровʼя також ті, хто по­страждав від аварії на ЧАЕС. У місті діють 67 санаторно-курорт. закладів, зокрема санаторії «Ювілейний», «Сонячний», ім. Т. Шевченка, «Пере­мога», «Приморський», «Орен-Крим», «Ударник», ім. Р. Люксембург, грязелікувальниця «Мойнаки», 6 баз від­починку та туризму. Працюють Євпаторійський авіаційний ремонтний завод, рибозавод, молокозавод, хлібокомбінат, винороб. завод та ін. невеликі під­приємства харч. та пере­роб. галузей. У Є. — 17 шкіл, 25 дитсадків, мед. училище, 3 ПТУ, 3 коледжі, від­діл. заоч. на­вча­н­ня Нац. університету внутр. справ та Сх.-укр. університету, пед. від­діл. Крим. гуманітар. університету; Дитячої курортології і фізіотерапії Український науково-дослідний ін­ститут; 17 клубів, 15 б-к, мист., художня та муз. школи; Палац спорту, 3 спорт. школи, 5 клубів; 17 мед. закладів, зокрема міська та дит. лікарні, полог. будинок, 3 поліклініки; 5 готелів, від­діл. 7-ми банків. Центром культур. життя є театр ім. О. Пушкіна (1908–10, арх. А. Генріх, П. Сеферов). Є. — традиційне місце проведе­н­ня низки фестивалів, зокрема «Аліса в країні чудес», «Пісні моря», «Чумацький шлях». Для дітей працюють унікал. дит. театр. центр — комплекс «Золотий ключик», театр-студія ляльок «Маріонетки», дит.-юнац. центр, містечко атракціонів. Функціонує кримськотатар. ансамбль пісні і танцю «Хайтарма» (худож. кер. і гол. балетмейтр нар. арт. Таджиц. РСР Р. Бак­кал-Тарсинова). У фондах Євпаторійського крає­знавчого музею зі­брано 92 тис. екс­понатів. Від 2005 у місті діє Нац. центр паралімп. та дефлімп. під­готовки і реабілітації інвалідів «Україна», в якому здійснює осн. тренува­н­ня дефлімп. збірна України. Виходять г. «Евпаторийская здравница», ж. «Вестник физиотерапии и курортологии». На тер. Є. роз­копано руїни Керкинітиди (пл. 7 га, системат. роз­копки здійснювали 1980–86), греко-скіф. поселе­н­ня «Чайка» (5 ст. до н. е. — 8 ст. н. е.). Зареєстровано 49 реліг. організацій: 7 — мусульман, 6 — УПЦ МП, 3 — УПЦ КП. Серед памʼяток архітектури — мечеть Хан-Джамі (1552–64, арх. Х. Синан), турец. лазні (16 ст.), текіє дервішів (монастир мандрів. мусульман. проповід­ників; бл. 16 ст.), караїм. кенаси (1805–15; у Є. — єдина в СНД діюча кенаса), Свято-Микол. собор (арх. А. Бернардац­ці, 1897). Встановлено памʼятники рос. воїнам, які загинули 1855 під час Крим. війни при штурмі євпатор. фортеці (1858, арх. О. Горно­стаєв), морякам Євпатор. десанту 5 січня 1942, кримськотатар. поету 17 ст. Ашик Омеру, Герою Рад. Союзу М. Токареву, полеглим в Афгані­стані, ліквідаторам аварії на ЧАЕС, погру­д­дя князя Л. Голицина, меморіали жертвам фашист. терору «Червона гірка», «Батьківщина-мати». Серед видат. уродженців — фізик, академік АНУ О. Давидов, педагог, академік АПН СРСР та АН Киргиз. РСР А. Ізмайлов, астроном С. Гапошкін, д-ри н. фахівець у галузі коксува­н­ня вугі­л­ля Я. Обуховський, металофізик Л. Хандрос, фахівець у галузі електромеханіки В. Коломієць, лікарі Є. Антипенко, В. Солов­йов, О. Мазурець, біо­фізик В. Русяєв, фізіолог С. Шпак, математик В. Донченко; театр. критик, драматург, пере­кладач Ю. Бабецький, один з ідеологів нац. руху крим. татар за поверне­н­ня на батьківщину, поет, пере­кладач, літературо­знавець, засл. діяч культури Узбец. РСР Е. Шемʼї-Заде, кримськотатар. письмен­ник І. Абдураман, історик, публіцист, правозахисник Л. Алексєєва; архітектор І. Шемседінов, кримськотатар. майстриня худож. вишивки й ткацтва А. Ефендієва, художники О. Дудіна, Л. Кирʼянова, Г. Куриленко; піаністка Л. Донець, актор, режисер, театр. діяч І. Дуван-Торцов; кер. Євпатор. мор. порту М. Димченко; спортс­мени О. Вєхова-Матвєєва (баскетбол), Д. Григорян (самбо), О. Дмитренко (бокс), О. Кушнір (карате), А. Решетняк (легка атлетика), Р. Таран (вітрильний спорт); Герої Рад. Союзу С. Соколов (маршал Рад. Союзу, міністр оборони СРСР), С. Кострицький, В. Єрошенко. У Є. жили та працювали поетеса А. Ахматова, письмен­ник І. Сельвінський, живописець і графік М. Самокиш; від­відували А. Міцкевич (1825), Леся Українка (1890, 1891), В. Маяковський (1926, 1927, 1929), М. Островський (1925, 1926); на сцені міського театру спів­али Ф. Шаляпін, Л. Собінов.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю