Євтухів Олександр Юрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Євтухів Олександр  Юрійович

Є́ВТУХІВ Олександр Юрійович (15. 02. 1898, м. Кам’янець-Подільський, нині Хмельн. обл. – 07. 06. 1966, Каракас) – військовик. Закін. Кам’янець-Поділ. класичну г-зію, 1916 навч. в Ун-ті св. Володимира у Києві. Військ. освіту здобув у Павлів. військ. школі (С.-Петербург). В укр. армії від грудня 1917. У 1918 – начштабу 1-го робітн. полку Вільного козацтва Києва (брав участь у придушенні більшов. повстання й обороні Києві від червоногвард. загонів М. Муравйова), отаман залоги Вінниці, пом. Поділ. губерн. комісара, військ. комендант Поділ. губ., персонал. осавул ком-ра 6-го Полтав. корпусу (водночас навч. на юрид. ф-ті Полтав. філії Харків. ун-ту), старший осавул штабу 6-го корпусу армії Української Держави; на поч. 1919 – старшина для доручень, отаман 1-го партизан. загону Окремого удар. корпусу. Згодом працював при укр. дипломат. місії на Кавказі (Тифліс, нині Тбілісі), укр. посольстві в Туреччині (відділ преси та пропаганди). Інтернований у таборах на тер. Польщі, звідки утік до Німеччини, де навч. у Берлін. політех. ін-ті й торг. академії; від 1924 – в Укр. госп. академії у м. Подєбради (Чехо-Словаччина). 1927 закін. курси політол. наук для Ліги Націй при Женев. ун-ті. Співпрацював у низці укр. емігрант. вид., зокрема часописі «Наше життя». Під час процесу над С. Шварцбардом організував укр. студент. акцію протесту. 1919 у Тифлісі написав «Мої спомини».

ДА: Центр. держ. архів вищих органів влади і упр. України, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1057, арк. 1–120.

Р. М. Коваль

Стаття оновлена: 2009