ЄГО́РОВ Єгор Єгорович (Егоров Егор Егорович; справж. — Георгій; Георгий; 22. 07(03. 08). 1877, Москва — 15. 02. 1949, м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ) — російський спів­ак (бас), педагог. Чоловік О. Єгорової. Доктор мистецтво­знавства (1944), професор (1939). Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1948). Закін. Моск. консерваторію (1902; кл. В. Зарудної). Від­тоді — соліст Опери Солодовникова (Москва), 1904–06 — Київ. опери, 1906–08 — Великого театру у Москві. 1908–10 спів­ав в Одесі й Тифлісі (нині Тбілісі). 1910 через хворобу залишив сцену. 1910–12 — викладач Муз.-драм. школи М. Лисенка (Київ). 1912–15 давав приватні уроки у Києві. 1916–19 — проф. Київ., 1919–22 — Таганроз. (РФ), 1922–32 — Моск. консерваторій (водночас кер. вокал. курсів Держ. ін­ституту муз. науки і викл. Театр. технікуму у Москві). Від 1933 — у Свердловську: викл. Муз. училища, 1934 — один з організаторів Консерваторії (1934–35 — за­ступник ректора, 1935–49 — засн. і завідувач кафедри сольного співу). У концерт. репертуарі — романси О. Бородіна, Ц. Кюї, М. Римського-Корсакова. В ансамблі із М. Бочаровим, С. Варягіним, В. Селявіним виконував вокал. квартети В.-А. Моцарта, Ф. Шуберта, Р. Шуман­на та ін. Партнерами Є. були Н. Єрмоленко-Южина, Н. Забела-Врубель, А. Неж­данова, Л. Собінов, Ф. Шаляпін. Мав повно­звучний, гнучкий голос мʼякого «оксамитового» тембру та широкого діапазону. Манера викона­н­ня вирізнялася тонким фразува­н­ням, глибиною трактува­н­ня худож. образу. Серед учнів — В. Борисенко, Г. Вороб­йов, О. Єгорова, І. Жадан, А. Халилєєва.