Єгоров Сергій Євгенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Єгоров Сергій  Євгенович

ЄГО́РОВ Сергій Євгенович (13. 06. 1951, Харків – 08. 08. 2008, там само) – художник-монументаліст і живописець. Син Євгена Павловича, батько Євгена Сергійовича Єгорових. Чл. НСХУ (1995). Закін. Харків. худож.-пром. ін-т (1974; викл. Є. Биков, О. Пронін, О. Хмельницький). Працював у Харкові: на худож.-вироб. комбінаті (1975–92), ст. викл. худож.-пром. ін-ту (1992–2007). Чл.-засн. культур. центру «Вітальня на Дворянській» (Харків, 2004). Учасник всеукр. мист. виставок від 1976. Персон. – у Харкові (1998, 2006). Створив вітражі для адм. та навч. закладів, церков і соборів у Харкові та обл. Є. – один з лідерів харків. школи вітража 1970–90-х рр. Для його вітражів властиві декор. оптиміст. рішення, вдале перетворення просторового середовища інтер’єру, поєднання реаліст. і декор. складових худож. образу. Палітра образотвор. засобів коливається від реалізму до «суворого» стилю. У графіці продовжував академ. лінію батька – прозорий легкий малюнок. Особливу увагу приділяв тону та лінії; частину робіт виконав у техніці олій. пастелі.

Тв.: вітражі у Харкові – «Доба студентська» (1978, інж.-екон. ін-т), «Декрети Леніна» (1980), «Харків» (1981), «Архітектура і будівництво» (1983), «РЕВ – СРСР», «Герби Харкова» (обидва – 1984; усі – інж.-буд. ін-т), цикл «Християнські святі» (1985, Благовіщен. собор), «Український орнамент» (1986, школа-інтернат № 12), «Лікарські рослини» (1992, НДІ лісівництва і садівництва), «Видатні педагоги України» (1994, пед. ун-т), «Політ» (авіац. ун-т), цикл «Флора і Фауна» (усі – 1995); графіка – «Дівчина» (1974), «Ірина» (1975), «Автопортрет» (1977), «Гвардії старшина» (1978), «Після полювання» (1997).

Літ.: Виставка «Три Є»: Каталог. Х., 2006; Путятин В. Д. Эстафета мастерства // Євгеній Павлович Єгоров – художник і педагог. Х., 2008.

О. Й. Денисенко

Стаття оновлена: 2009