Єзерський Мілій Вікентійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Єзерський Мілій  Вікентійович

ЄЗЕ́РСЬКИЙ Мілій Вікентійович (12(24). 10. 1891, м. Ізяслав, нині Хмельн. обл. – 10. 04. 1976, Москва) – письменник. Брат В. Єзерського. Чл. СП СРСР (1934). Закін. Вінн. г-зію (1908). Учасник 1-ї світ. війни та воєн. дій 1918–20. Від 1918 – у Москві. Працював у Наркомосі до 1928. Почав друкуватися від 1923. Автор романів про життя поморів, ненців, комі, перм’яків «Полунощь», «Самоядь» (обидва – 1928), «Чудь белоглазая» (1929), «Душа Ямала» (1930), «Золотая баба» (1931), які високо оцінив М. Горький. Історії Стародав. Риму присвяч. тетралогія «Власть и народ» – романи «Гракхи» (1936), «Марий и Сулла» (1937), «Триумвиры» (1939), «Конец республики» (1940). Написав істор. повісті для дітей «Аристоник» (1937; укр. перекл. П. Моргаєнка, К., 1958), «Дмитрий Донской» (1941), «Сила земли» (1956). Усі зазначені книги видано у Москві.

Тв.: Власть и народ: В 3 т. Москва, 1993; Гракхи; Марий и Сулла: Истор. романы. Москва, 1999.

В. П. Мацько

Стаття оновлена: 2009