Єлагін Іван - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Єлагін Іван

ЄЛА́ГІН Іван (Елагин Иван; справж. – Матвєєв Іван Венедиктович; Матвеев Иван Венедиктович; 01. 12. 1918, м. Владивосток, Росія – 08. 02. 1987, м. Пiттсбурґ, шт. Пенсильванія, США) – російський поет. Навч. у Київ. мед. iн-тi (до 1941). У 1943 разом із дружиною О. Анстей виїхав з Києва, перебував у таборі для перемiщ. осiб Шлесгайм (побл. Мюнхена, Німеччина). Від 1950 – у США. Здобув ступ. д-ра в Нью-Йорк. ун-ті (1969), читав лекції з рос. мови та літ-ри у Пiттсбур. ун-ті. Обстоював принципи поет. класики. Його вірші сповнені мотивами самотності, тривож. роздумами про сенс буття, про загрозу, яку несе людству тех. цивілізація, позбавлена духов. орієнтирів. Помiтне мiсце у творчостi Є. посiдає й укр. тема: поема «Память» (ж. «Грани», 1980, № 116), цикл віршів, присвяч. окупованому Києву.

Тв.: По дороге оттуда. Мюнхен, 1947; Нью-Йорк, 1953; Отсветы ночные. Нью-Йорк, 1963; Косой полет. Нью-Йорк, 1967; Дракон на крыше. Роквиль, 1973; Под созвездием Топора. Франкфурт-на-Майне, 1976; В зале Вселенной. Анн-Арбор, 1982; Тяжелые звезды. Анн-Арбор, 1986; Курган. Франкфурт-на-Майне, 1987; Собрание сочинений: В 2 т. Москва, 1998.

Лiт.: Титова Л. Мне казалось, мы будем жить на свете вечно...: (Из неопубликованных воспоминаний об Иване Елагине). К., 1995; Синкевич В. «Вы повстречаете меня, читатели-наследники…» // Новый журн. 2008. № 252.

Р. З. Заславський

Стаття оновлена: 2009