ЄЛЕВА́ Костянтин Микола­йович (05(17). 05. 1897, Київ — 19. 11. 1950, там само) — живописець, графік, художник театру і педагог. Член АРМУ (1925), СХУ (1938).Закін. Укр. АМ (Київ, 1922; майстерня М. Бойчука). Працював 1919–26 пере­важно як художник театру; від 1927 — у Київ. худож. ін­ституті: 1944–50 — професор кафедри рисунка; водночас — викладач рисунка Ін­ституту аспірантури Академії архітектури УРСР; одночасно 1930–32 — керівник від­ділу театр.-декорац. живопису у Київ. ін­ституті пролетар. мист. культури. У 1920-і рр. створював агітац. плакати, виконував художнє оформле­н­ня будинків держ. і громад. установ, рев. свят. Під час 2-ї світової війни брав участь у «Вікнах ТАРС», працював над політ. плакатами, сатир. графікою. Учасник мистецьких ви­ставок від 1917. Персон. — у Києві (1940, 1945, 1955 — посмертна, 2008 — ретро­спективна). Осн. жанри — агітац. плакат, пейзаж, порт­рет. Графічні роботи вирізняються кон­структивністю форм. Манера Є. по­значена прагне­н­ням досягнути макс. лаконізму у виражен­ні реаліст. худож. форми. Порт­рети від­значаються точністю зображуваних моделей, виразністю роз­кри­т­тя їх внутр. станів, характерів. У лірич. мотивах природи майстерно пере­давав своєрідність архіт. памʼяток нац. зодчества. Оформляв ви­стави, зокрема «Гайдамаки» за Т. Шевченком, «Зелений папуга» А. Шніцлера (обидві — 1920), «Блакитний принц» (1923; усі — для 1-го Держ. драм. театру УРСР ім. Т. Шевченка), у Рос. драм. театрі ім. Лесі Українки (Київ), Одес. укр. драм. театрі. У сцено­графіч. роботах пере­важає лінійно-графічна основа з декор. та умов. подачею кольору. У 1930-х рр. пере­йшов на засади соцреалізму. Окремі роботи зберігаються в НХМ, МТМК, Нац. музеї у Львові. Серед учнів — М. Антончик, Н. Балясний, О. Бобровников, В. Бура-Мацапура, В. Вайнреб, П. Депутатова, В. Довгалевська, О. Лопухов, М. Уманський, Д. Шостак, Ю. Ятченко.