Єлизаветівське городище - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Єлизаветівське городище

ЄЛИЗАВЕ́ТІВСЬКЕ ГОРОДИ́ЩЕ – одне з найбільших поселень у степовій смузі Північного Причорномор’я. Датоване 5–3 ст. до н. е. Розташ. на о-ві р. Дон за 3 км на Пн. Сх. від станиці Єлизаветівська Ростов. обл. (РФ). Пл. бл. 55 га. Засн. місц. племенами. Є. г. належала виключно важлива роль у розвитку греко-варвар. торгівлі у Пн.-Сх. Причорномор’ї. Розкопки проводять від 1954 (В. Шилов, І. Брашинський, К. Марченко та ін.). Відкриті рів, вал, глинобитна фортечна стіна, заглиблені в землю житла та госп. будівлі. У 1-й пол. 3 ст. до н. е., після того як місц. насел. залишило Є. г., тут виникла грец. (боспор.) колонія з характер. назем. сирцево-кам’яними будівлями (знайдено понад 1000 амфор. клейм). Загалом на могильнику розкопано 298 курганів з похованнями 5–3 ст. до н. е.

Літ.: Брашинский И. Б., Марченко К. К. Елизаветовское городище на Дону – поселение городского типа // СА. 1980. № 1; Марченко К. К., Житников В. Г., Яковенко Э. В. Елизаветовское городище – греко-варварское торжище в дельте Дона // СА. 1988. № 3.

А. В. Буйських

Стаття оновлена: 2009