Єлюк Сидір Теодорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Єлюк Сидір Теодорович

ЄЛЮ́К Сидір Теодорович (15. 02. 1880, с. Рашків, нині Городенків. р-ну Івано-Фр. обл. – 01. 08. 1919, м. Кам’янець-Подільський, нині Хмельн. обл.) – педагог, громадський діяч. Д-р філософії (1910). Навч. у г-зіях у Станіславі (нині Івано-Франківськ) і Львові, до 1905 вивчав філологію у Львів. ун-ті. 1906–10 працював в Укр. чол. г-зії та Укр. ін-ті для дівчат у м. Перемишль (нині Польща), від 1910 – в укр. г-зії у м. Коломия (нині Івано-Фр. обл.). 1914–17 у складі австро-угор. армії брав участь у 1-й світ. війні. Після звільнення зі служби працював проф., дир. г-зії в м. Бережани (нині Терноп. обл.). Один із організаторів встановлення укр. влади у місті в листопаді 1918. Обраний заст. комісара Бережан. пов., водночас очолював шкіл. відділ повіт. комісаріату та укр. г-зію. Від липня 1919 – у складі УГА. Помер від тифу. Автор наук. розвідки про творчість Т. Шевченка (1904), низки статей, опубл. у «Зап. НТШ».

Літ.: Українська державна чоловіча гімназія в Перемишлі. 1895–1995. Дрогобич, 1995.

П. З. Гуцал

Стаття оновлена: 2009