Ємельяненко Іван Антонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ємельяненко Іван  Антонович

ЄМЕЛЬЯ́НЕНКО Іван Антонович (23. 11. 1934, м. Сталіно, нині Донецьк) – живописець. Чл. НСХУ (1987). Закін. Луган. художнє уч-ще (1959; викл. Т. Капканець, О. Фільберт). Учителював; працював 1967–94 на Донец. худож.-пром. комбінаті. На твор. роботі. Осн. галузі – монум. і станк. живопис; техніки – мозаїка, розпис, акварель, пастель, олія, темпера, скульптур. рельєф. Автор портретів, натюрмортів, пейза- жів, темат. полотен у реаліст. стилі; тематика – Донец. край, його люди, минуле і сучасне. Твори відзначаються глибоким проникненням у суть зображуваного, високим професіоналізмом, тонким смаком кольор. рішень. У портретах розширює межі індивід. характеристики героїв, зосереджуючи увагу на психологізмі та створенні середовища, у якому вони живуть і працюють. Від 1964 – учасник обл., респ., всесоюз. та закордон. мист. виставок. Персон. – у Донецьку (1987, 1994). Окремі роботи зберігаються у Донец. ХМ, Нац. галереї Грузії (Тбілісі).

Тв.: монум.-декор. живопис – «Пори року» (1966, співавт.; Музей-заповідник «Хомутів. степ»), «Розвиток миру» (1968, Донец. ун-т економіки і торгівлі), «Прометеї» (1972, шахта «Кіровська»), «Мистецтво» (1979, співавт.; кінотеатр у м. Зугрес), «Народження планети» (1986, вагонне депо м. Ясинувата; усі – Донец. обл.); живопис – «Бортмеханік О. Прокопенко», «Мати», «Слідами війни», «Наталка» (усі – 1973), «Старий шахтар» (1974), «Патруль» (1977), «Під донецьким небом» (1984), «Скорбота землі» (1985), «Натюрморт із горобиною» (1994), «Народження храму» (1996), «Автопортрет» (1999), «Соколине. Весна» (2003), «Останній сніг» (2004), «Зняття з хреста» (2008).

Літ.: Лемешко К. Горизонти осягнення особистості // ОМ. 1977. № 6; Вернісаж Донбасу. Портрет «Шахтобудівник» // Донбас. 1988. № 2.

Р. Г. Клименко

Стаття оновлена: 2009