Ємельяненко Павло Терентійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ємельяненко Павло  Терентійович

ЄМЕЛЬЯ́НЕНКО Павло Терентійович (22. 06 (05. 07). 1905, станиця Бобрикова-Петрівська Луган. округу Катеринослав. губ., нині с. Бобрикове Антрацитів. р-ну Луган. обл. – 13. 11. 1947, Москва) – фахівець у галузі металургії. Д-р тех. н. (1940), проф. (1941), чл.-кор. АН УРСР (1939). Сталін. премія (1943). Держ. нагороди СРСР. Закін. Дніпроп. металург. ін-т (1931), де відтоді й працював: від 1940 – зав. каф. оброблення металів тиском. 1941–45 – гол. інж. Всесоюз. н.-д. труб. ін-ту; від 1945 – зав. трубопрокат. лаб. Ін-ту чорної металургії АН УРСР (обидва – Дніпропетровськ). Досліджував проблеми вироб-ва безшов. і звар. труб, зокрема їх прокатки, холод. і гарячого волочіння, пічного та електр. зварювання. Під час 2-ї світ. війни розробив теорію розрахунку оптимал. розмірів труб для артилер. систем. Автор «правила Є.» (1940-і рр.) – підходу, на якому ґрунтуються сучасні методики визначення параметрів миттєвого осередку деформації.

Пр.: Пильгерстаны. Х., 1937; Трубопрокатное производство. Х.; Москва, 1940 (співавт.); Захват металла при прокатке труб в автоматическом стане Штифеля // Тр. Ин-та черной металлургии АН УССР. 1949. Т. 3; Теория косой и пилигримовой прокатки. Москва, 1949.

Літ.: Свєчніков В. М. Павло Терентійович Ємельяненко (1905–1947 рр.) // Вісн. АН УРСР. 1947. № 7; Шевченко Е. П. Ємельяненко П. Т.: Некролог // ВМаш. 1952. № 11.

В. І. Большаков

Стаття оновлена: 2009