Електродинаміки Інститут НАНУ - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Електродинаміки Інститут НАНУ

ЕЛЕКТРОДИНА́МІКИ Інститут НАНУ – науково-дослідна установа, що досліджує теоретичні та прикладні проблеми електродинаміки. Засн. 1947 у Києві на базі електротех. відділу Ін-ту енергетики АН УРСР як Ін-т електротехніки АН УРСР. Від 1963 – сучасна назва. На основі його наук. підрозділів у різні часи створ. Ін-ти кібернетики, радіотех. проблем, проблем моделювання в енергетиці, заг. енергетики, віднов. енергетики та Наук.-тех. центр магнетизму тех. об’єктів НАНУ. Нині у структурі Ін-ту діють відділи: перетворення і стабілізації електромагніт. процесів; стабілізації параметрів електромагніт. енергії; моделювання електроенергет. об’єктів і систем; автоматизації електр. систем; електр. і магніт. вимірювань; електромех. систем; електромагніт. систем; систем стабілізов. струму; регулювання параметрів електр. енергії; моделювання машин змін. струму; контролю параметрів електромагніт. процесів; теор. електротехніки; оптимізації систем електропостачання; транзистор. перетворювачів; електроживлення технол. систем. Працюють 5 акад. і 7 чл.-кор. НАНУ, 37 д-рів і 97 канд. н. Наук. дослідж.: перетворення та стабілізація параметрів електромагніт. енергії; підвищення ефективності й надійності процесів електромех. перетворення енергії; аналіз, оптимізація і автоматизація режимів електроенергет. систем та їх елементів; інформ.-вимірюв. системи і метрол. забезпечення в енергетиці. Сформувалися та діють наук. школи із перетворення й стабілізації параметрів електромагніт. енергії (кер. А. Шидловський); високоефектив. електромех. систем (Г. Счастливий); автоматизації та інформ. технологій в енергетиці (Б. Стогній); електр. і магніт. вимірювань (Ф. Гриневич); моделювання електроенергет. об’єктів і систем (О. Кириленко). Серед ін. відомих науковців – І. Волков, В. Кузнецов, А. Щерба, С. Таранов, Н. Шидловська, А. Жаркін, О. Титко. Виходить наук. ж. «Технічна електродинаміка». У різні роки Ін-т очолювали С. Лебедєв (1947–52), О. Мілях (1959–73), А. Шидловський (1973–2007), від 2007 – О. Кириленко.

О. Є. Антонов

Стаття оновлена: 2009