Електронне видання - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Електронне видання

ЕЛЕКТРО́ННЕ ВИДА́ННЯдокумент, що містить інформацію в електронній формі, призначений для розповсюдження у незмінному вигляді та має вихідні дані. За способом подання інформації розрізняють Е. в. текстові (символ.), зображальні (графічна та відеоінформація), звук., програмні і мультимедійні продукти чи їх комбінації; за способом розповсюдження – локальні (певна кількість ідент. екземплярів на окремих носіях), мережеві (доступні через телекомунікац. мережі) та комбінованого способу; за цільовим призначенням – офіц., наук., наук.-популярні, вироб.-практ., навч., політ., довідкові, розважальні, рекламні, художні; за періодичністю – неперіод., серіальні, період., ті, що продовжуються, і ті, що оновлюються; за структурою – однотомні, багатотомні, електронні серії. Е. в. є електрон. продуктом (має наклад або регламентов. онлайновий доступ); може бути власне оригіналом або ж аналогом чи електрон. версією певного друк. документа. В Україні Е. в. поширилися разом із розвитком інформ. технологій наприкінці 1990-х рр., хоча ще 1991 Ін-т проблем реєстрації інформації АНУ впровадив на 1-му каналі Укр. телебачення трансляцію у цифр. вигляді електрон. комп’ютерної г. «Все – всім». Нині значна частка Е. в. доступна широкому загалу в мережі Інтернет, де активно розвиваються портали, присвяч. багатьом аспектам життя, зокрема щодо офіц. положень («Законодавство України»), сусп.-політ. думки («Zaxid.net», «Українська правда»), навч. та науки («Портал знань», «Україніка наукова»), худож. творчості («ЛітАкцент»), дозвілля («Українські Карпати») тощо. Від 2004 діє Положення про електронні наук. фахові видання, згідно з яким НБУВ і Нац. парламент. б-ка України (обидві – Київ) формують зведений електрон. каталог статей усіх наук. видань, затв. ВАКом, та забезпечують безплат. доступ до повних текстів цих статей. Водночас інші Е. в. законодавством України не регламентовані, регулюється лише використання електрон. документів Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронний цифровий підпис» (обидва – 2003).

Літ.: Федулеева Н. Электронное издание // Библиография. 2003. № 4; Антоненко І., Баркова О. Електронні ресурси як об’єкт каталогізації: історія питання, термінологія, форматне забезпечення // БВ. 2004. № 2.

С. О. Плахотнюк

Стаття оновлена: 2009