Електронні гроші

ЕЛЕКТРО́Н­НІ ГРО́ШІ — без­готівкові роз­рахунки між продавцями і покупцями, банками та їхніми клієнтами, які здійснюють за допомогою компʼютерної мережі й систем звʼязку із за­стосува­н­ням кодува­н­ня інформації та її автоматичного обробле­н­ня. Пере­вагами електрон. платіж. систем є до­ступність (кожен користувач може від­крити влас. електрон. рахунок), мобільність (незалежно від місця пере­бува­н­ня користувач може здійснювати будь-які фінанс. операції зі своїм рахунком), без­пека (інформацію пере­дають з викори­ста­н­ням крипто­графії), простота викори­ста­н­ня, оперативність. Е. г. можна оплачувати товари в інтернет-магазинах, комунал. послуги, послуги провайдерів Інтернету, мобіл. звʼязку, супутник. телебаче­н­ня та ін. сервісів, бірж. операції, участь у лотереях, рекламу та паролі до­ступу до послуг на сайтах тощо. Також поширені пере­кази між приват. особами: гроші можна одержати від ін. учасника системи як подарунок, позику, оплату за послуги чи виконану роботу. Окрім картк., роз­по­всюджені платіжні системи (оператори цифр. готівки), що від­кривають і ведуть віртуал. рахунки в одній із внутр. умов. валют. Ці рахунки називають гаманцями користувачів, кожен з яких має влас. унікал. номер. Ще один вид електрон. платіж. систем — платіжні шлюзи, де не формують і не ведуть віртуал. рахунків, а за­ймаються лише обробле­н­ням транс­акцій. Інтернет-банки (різновид платіж. шлюзів) до­зволяють обмінювати, зберігати і зараховувати грош. кошти на рахунок звич. банків. пере­казом, управляти рахунком через Інтернет, знімати гроші у звич. банкоматі. Нині існують два діаметрально протилежні під­ходи до регулюва­н­ня діяльності установ-емітентів Е. г.: ЄС, регламентов. у директиві «Про від­кри­т­тя і веде­н­ня діяльності установ-емітентів електрон­них грошей, а також здійсне­н­ня на­гляду за цією діяльністю», і США. ЄС встановив значну кількість вимог та обмежень, зокрема вип. Е. г. можуть здійснювати тільки кредитні установи з початк. капіталом не менше 1 млн євро (при цьому їхні власні кошти повин­ні дорівнювати чи пере­вищувати 2 % від найбільшого чи серед. роз­міру фінанс. зобовʼязань по неоплачених Е. г. зобовʼяза­н­нях за остан­ні 6 місяців). Вони повин­ні інвестувати лише у такі активи, які мають низький коефіцієнт ризику і є до­статньо ліквідними, а макс. роз­мір інвестицій не повинен пере­вищувати більш ніж у 20 разів їхні власні кошти. У США не існує норматив. документів, що встановлюють правила для даного виду фінанс. діяльності (роботу установ-емітентів регулює чинне банків. законодавство або законодавство про платіжні системи), а платіж Е. г. роз­глядають як платіж реал. грішми, за якого інформацію про рух грош. коштів пере­дають електрон. засобами звʼязку.

По­становою від 25 червня 2008 НБУ затвердив Положе­н­ня про Е. г., згідно з яким їх вип., виражений лише у гривнях (окрім наперед оплачених платіж. карток), в Україні мають право здійснювати виключно банки. При цьому сума випущених банком-емітентом Е. г. не повин­на пере­вищувати суму готівк. або без­готівк. коштів, отриманих від фіз. та юрид. осіб під час вип. Е. г. Банк-емітент також зобовʼязаний стежити за тим, щоб сума Е. г. на одному електрон. при­строї, який пере­буває у роз­поряджен­ні користувача, не пере­вищувала суму, еквівалентну 5-ти тис. грн; здійснювати погаше­н­ня випущених ним Е. г. на вимогу предʼявника. Він має право само­стійно забезпечувати функціонува­н­ня системи Е. г. і укладати договори з юрид. особами про викона­н­ня ними операц. або ін. допоміж. функцій у цій системі.

Літ.: Махаєва О. Електрон­ні гроші: стан європейського ринку та його регулюва­н­ня // Вісн. НБУ. 2006. № 8; Міщенко В., Махаєва О. Електрон­ні гроші: поня­т­тя, стан українського ринку та пер­спективи роз­витку // Банків. справа. 2007. № 3; Новицький А. Електрон­ні гроші — про­блеми правового забезпече­н­ня обігу в Україні // Правова інформатика. 2008. № 1.

О. І. Барановський

Завантажити статтю