Електростатика - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Електростатика

ЕЛЕКТРОСТА́ТИКА (від електро… і грец. στατός – незмінність положення, стану) – розділ теорії електродинаміки, у якому досліджують взаємодію нерухомих електричних зарядів. Осн. закон Е. – закон Кулона (встановл. 1785 франц. фізиком Ш.-О. де Кулоном), що подає кількісну характеристику сили взаємодії між двома точковими зарядами залежно від їх розмірів та відстані між ними. Електричні заряди є джерелом електростатич. поля, що виражає теорема Ґаусса. Електростатичне поле потенційне, тобто сила, що діє на заряд з боку електростатич. поля, не залежить від форми шляху. Типові задачі Е. – знаходження розподілу зарядів на поверхнях провідників за відомих повних зарядів чи потенціалами кожного з них, а також обчислення енергії системи провідників за їх зарядами й потенціалами.

Літ.: Тамм И. Е. Основы теории электричества. 9-е изд. Москва, 1976.

В. В. Олесько

Стаття оновлена: 2009