Електротермія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Електротермія

ЕЛЕКТРОТЕРМІ́Я (від електро... і ...термія) – галузь науки та техніки, пов’язана з нагріванням і розплавлюванням матеріалів унаслідок перетворення електричної енергії в теплову. Електротермічними є процеси електрометалургійні (див. Електрометалургія), електр. плавлення окисів (електрокорунду, магнезиту, вогнетрив. матеріалів), електр. сублімації неметал. матеріалів (фосфору, сірковуглецю), електрозварювання, електр. нагрівання, електровідновні, а також процеси на основі газових реакцій в електр. розрядах. Осн. електротерм. установки – електр. печі (на змін. і постій. струмі). Розрізнюють дугові, індукц., плазм., опору й електронно-променеві печі. У дугових печах метали або ін. матеріали плавлять теплом електр. дуги (т-ра досягає 5000–8000 °С); у електр. печах опору тепло виділяється під час проходження електр. струму через провідники з актив. електр. опором; в електронно-променевих високовакуум. печах встановлюють електронно-променеві гармати, що випромінюють електрони, кінет. енергія яких при співударянні з поверхнею металу перетворюється у теплову. Застосування електр. струму дає змогу зосереджувати великі потужності в малих об’ємах і, отже, досягати високих т-р, швидко нагрівати матеріал. Електротерм. установки компактні та гігієнічні, в них можна рівномірно нагрівати матеріал і підтримувати заданий температур. режим, а також створювати в їхньому робочому просторі вакуум. Електротерм. процеси застосовують у вироб-ві спец. сталей, феросплавів, кольор. металів та ін. матеріалів. При електротерм. обробленні металів зберігається дрібнозернистість структури, підвищується їх ударна в’язкість, різко зменшуються окиснювання та зневуглецьовування. Проблеми Е. досліджують науковці Ін-ту електрозварювання НАНУ, Фіз.-технол. ін-ту металів та сплавів НАНУ (обидва – Київ), Нац. металург. академії України (Дніпропетровськ), Нац. тех. ун-ту України «Київ. політех. ін-т», Донец. тех. ун-ту.

Літ.: Донской А. В., Куляшов С. М. Электротермия. Москва; Ленинград, 1961; Применение токов высокой частоты в електротермии. Ленинград, 1973; Технологические основы электротермической обработки стали. К., 1977; Порада А. Н., Гасик М. И. Электротермия неорганических материалов. Москва, 1990; Гасик М. И., Лякишев Н. П. Теория и технология электрометаллургии ферросплавов. Москва, 1999; Гладких В. А., Гасик М. И., Овчарук А. Н., Пройдак Ю. С. Ферросплавные печи. Дн., 2007; Патон Б. Е., Тригуб Н. П., Анохин С. В. Электронно-лучевая плавка тугоплавких и высокореакционных металлов. К., 2008; Поляков О. І., Гасик М. І. Електрометалургія феросплавів, спеціальних сталей і сплавів. Дн., 2009.

М. І. Гасик

Стаття оновлена: 2009