Ельберґ Володимир Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ельберґ Володимир Олександрович

Е́ЛЬБЕРҐ Володимир Олександрович (09(21). 11. 1891, м. Катеринослав, нині Дніпропетровськ – 1960, Київ) – лікар-терапевт. Д-р медицини (1928), проф. (1939). Засл. діяч н. УРСР (1960). Закін. Військ.-мед. академію в С.-Петербурзі (1914). Працював військ. лікарем (1914–23); відтоді – у Київ. мед. ін-ті (з перервами): зав. каф. терапії (1939–41 та 1951–58); зав. каф. пропедевт. терапії Перм. (РФ, 1930–31) та Киргиз. (Фрунзе, нині Бішкек, 1941–44) мед. ін-тів, терапії Київ. ін-ту удосконалення лікарів (1944–45) та мед. стоматол. ін-ту (1948–52), факультет. терапії Чернів. мед. ін-ту (1945–48). Вивчав функціон. стан печінки, проблеми діагностики ревматизму, мітрал. стенозу, тромбоемболій, гіпертон. хвороби, рефлектор. стенокардій.

Пр.: Сыпной тиф у детей // ВД. 1923. № 7; Изменение крови у здоровых в связи с условиями питания // Там само. № 18; Материалы к вопросу о холестериновом обмене (Клиническое и эпидемиологическое исследование). К., 1928; Перианикальные воспалительные процессы как патогенетический фактор ревматизма // ВД. 1951. № 12; О новом советском препарате корнерине // Патология сердечно-сосудистой системы в клинике и эксперименте. К., 1956.

Літ.: Москаленко, Полякова.

І. М. Полякова, В. І. Білоус

Стаття оновлена: 2009