Ельберґ Володимир Олександрович
Е́ЛЬБЕРҐ Володимир Олександрович (09(21). 11. 1891, м. Катеринослав, нині Дніпропетровськ — 1960, Київ) — лікар-терапевт. Доктор медицини (1928), професор (1939). Заслужений діяч науки УРСР (1960). Закін. Військ.-мед. академію в С.-Петербурзі (1914). Працював військ. лікарем (1914–23); відтоді — у Київ. мед. інституті (з перервами): завідувач кафедри терапії (1939–41 та 1951–58); завідувач кафедри пропедевт. терапії Перм. (РФ, 1930–31) та Киргиз. (Фрунзе, нині Бішкек, 1941–44) мед. інститутів, терапії Київ. інституту удосконалення лікарів (1944–45) та мед. стоматол. інституту (1948–52), факультет. терапії Чернів. мед. інституту (1945–48). Вивчав функціон. стан печінки, проблеми діагностики ревматизму, мітрал. стенозу, тромбоемболій, гіпертон. хвороби, рефлектор. стенокардій.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Сыпной тиф у детей // ВД. 1923. № 7; Изменение крови у здоровых в связи с условиями питания // Там само. № 18; Материалы к вопросу о холестериновом обмене (Клиническое и эпидемиологическое исследование). К., 1928; Перианикальные воспалительные процессы как патогенетический фактор ревматизма // ВД. 1951. № 12; О новом советском препарате корнерине // Патология сердечно-сосудистой системы в клинике и эксперименте. К., 1956.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
