Ельбрус

Визначення і загальна характеристика

ЕЛЬБРУ́С — найвища вершина Кавказьких гір у системі Великого Кавказу. Ін. назви: Ошхомахо, Мінгі-тау. Являє собою згаслий вулкан з 2-ма конусоподіб. вершинами зав­вишки 5642 м (зх.) та 5621 м (сх.). Складається з андезитів. Вкритий льодовиками, які дають початок р. Кубань (бас. Азов. моря) та ін., площа зледені­н­ня бл. 135 км². Лежить на межі Кабардино-Балкарії та Карачаєво-Черкесії (РФ). Вперше сх. вершини Е. досяг 1829 кабардинець К. Хаширов — провід­ник рос. екс­педиції. Перше мас. сходже­н­ня українців на Е. від­булося 1935, коли група робітників металург. під­приємств Пд. України (бл. 50 осіб) під­нялася на вершину гори у складі 1-ї Всесоюз. альпініади проф­спілок під керівництвом О. Зюзіна. Укр. альпіністи брали участь у встановлен­ні лаб. в кратері сх. вершини Е., де 1966–67 вчені моделювали умови життя на Місяці. Нині укр. альпіністи здійснюють сходже­н­ня на Е. у складі альпініад, що проводяться щорічно Нац. федерацією альпінізму і скелелазі­н­ня України. Багато альпіністів проводять високогірні тренува­н­ня на Ельбрус. мед.-біол. станції, що є під­роз­ділом Між­нар. центру астроном. та мед.-екол. дослідж. НАНУ. Нині в Приельбрус­сі — один з найбільших центрів гірськолиж. спорту і туризму.

Літ.: Кудинов Ф. В. Эльбрус­ская летопись. Ставрополь, 1969.

А. І. Клокова

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю