Ельбрус - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ельбрус

ЕЛЬБРУ́С – найвища вершина Кавказьких гір у системі Великого Кавказу. Ін. назви: Ошхомахо, Мінгі-тау. Являє собою згаслий вулкан з 2-ма конусоподіб. вершинами заввишки 5642 м (зх.) та 5621 м (сх.). Складається з андезитів. Вкритий льодовиками, які дають початок р. Кубань (бас. Азов. моря) та ін., пл. зледеніння бл. 135 км2. Лежить на межі Кабардино-Балкарії та Карачаєво-Черкесії (РФ). Вперше сх. вершини Е. досяг 1829 кабардинець К. Хаширов – провідник рос. експедиції. Перше мас. сходження українців на Е. відбулося 1935, коли група робітників металург. підпр-в Пд. України (бл. 50 осіб) піднялася на вершину гори у складі 1-ї Всесоюз. альпініади профспілок під кер-вом О. Зюзіна. Укр. альпіністи брали участь у встановленні лаб. в кратері сх. вершини Е., де 1966–67 вчені моделювали умови життя на Місяці. Нині укр. альпіністи здійснюють сходження на Е. у складі альпініад, що проводяться щорічно Нац. федерацією альпінізму і скелелазіння України. Багато альпіністів проводять високогірні тренування на Ельбрус. мед.-біол. станції, що є підрозділом Міжнар. центру астроном. та мед.-екол. дослідж. НАНУ. Нині в Приельбруссі – один з найбільших центрів гірськолиж. спорту і туризму.

Літ.: Кудинов Ф. В. Эльбрусская летопись. Ставрополь, 1969.

А. І. Клокова

Стаття оновлена: 2009