Ельдишев Ердні - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ельдишев Ердні

ЕЛЬДИ́ШЕВ Ердні (Эльдшə Эрднь; псевд. – Яшкул; 26. 11. 1959, с-ще Яшкуль, нині Калмикія, РФ) – калмицький поет і перекладач. Нар. поет Респ. Калмикія (2002). Закін. Калмиц. ун-т (м. Еліста, 1982). Учителював. Від 1985 – на журналіст. роботі: від 1993 – гол. ред. ж. «Теегин герл» («Світло в степу»). Очолює СП Калмикії (від 2003). Автор зб. «Нарта гер» («Сонячний дім», 1986), «Мини хавр» («Моя весна», 1988), «Ɵрүни нислт» («Ранковий політ», 1991), «Аавин hанз» («Дідова люлька», 1994), «Энкр hилмт» («Рідне вогнище», 1996), «Долан тоhрун» («Сім журавлів», 1997), «Һазрин əмсхл» («Дихання землі», 2001; усі – Еліста). Гол. мотиви творчості – вірність заповітам пращурів, радості і тривоги сучасності, віра в щасливе майбутнє свого народу. Поема «Зая-Пандит, əс гиҗ Əдстə Ном» («Зая-Пандіта, або Колесо Вчення», 1999) присвяч. ойрот. просвітителю і творцеві калмиц. літ. мови Заї-Пандіті (17 ст.). Пише також для дітей, перекладає твори світ. літ-ри, монгол. нар. казки. Переклав калмиц. мовою вірші Т. Шевченка «Л.», «Не завидуй багатому…», «Не дай, Господи, нікому…», «Ой умер старий батько…» (у зб. «Экин герəcн» / «Материнський заповіт», 2001). До 190-ліття від дня народж. Т. Шевченка переклав вступ до балади «Причинна», вірші «Пророк», «Чого мені тяжко, чого мені нудно…» (опубл. у ж. «Теегин герл», 2003, № 4, де також надрукував переклад поеми «Кавказ», 2005, № 5). У його інтерпретації твори укр. поетів увійшли до антологій «Володимир Сосюра. “Любіть Україну”: Переклади мовами народів світу» (1998) та «Степан Руданський. “Повій, вітре, на Вкраїну”: Переклади мовами народів світу» (2003; обидві – Київ).

Літ.: Бадмаев А. Тɵрсн hазрин тачал, уул келнə кучи боəəхла… // Теегин герл. 1997. № 7; Ипполитова Н. В. Чтоб увидеть свою звезду // Элстин зəңг – Элист. новости. 1999, 11–17 дек.; Кугультинов Д. Н. Сила корней // Лит. Россия. 1989, 30 июня; Нуура В. Үүд чин адрута хаалh // Хальмг үнн. 2002, Июлин 12; Эрдни Антонович Эльдышев: Биобиблиогр. указ. Элиста, 2003.

Б. В. Хоменко

Стаття оновлена: 2009