Елькін Давид Генріхович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Елькін Давид Генріхович

Е́ЛЬКІН Давид Генріхович (18(30). 10. 1895, м. Воронеж, Росія – 05. 07. 1983, Одеса) – психолог. Д-р пед. н. (1952), проф. (1930). Навч. у Петрогр. психоневрол. ін-ті (нині С.-Петербург, 1914–15), закін. Новорос. ун-т в Одесі (1921), де й працював від 1922: у 1930–75 – зав. каф. психології; 1917–22 – зав. психол. лаб. Одес. міського ін-ту дит. психології та експерим. педагогіки. Вивчав фізіол. механізми сприймання простору і часу, закономірності їхнього розвитку в філо- й онтогенезі, зумовленість цього процесу характером діяльності та умовами життя. Довів, що сприймання часу відбувається внаслідок взаємодії аналізаторів, важливе місце серед яких належить кінестетичному. Досліджував проблеми функціон. асиметрії мозку в диференціації часу, зворот. зв’язку і т. зв. випереджал. відображення у формуванні адекват. сприймання тривалості. Автор монографії «Восприятие времени» (Москва, 1962), за яку 1962 нагородж. 1-ю премією ім. К. Ушинського.

Пр.: Педагогика и психология памяти. 1948; Инженерная психология. 1975 (обидві – Київ).

Літ.: Запорожец А. В. Д. Г. Элькин: К 75-летию со дня рожд. // Вопр. психологии. 1971. № 1; Указна Л. Н., Цуканов Б. Й. Елькін Д. Г. – видатний дослідник психології сприймання часу // Педагогіка і психологія. 1995. № 4.

Б. Й. Цуканов, Л. Н. Акимова

Стаття оновлена: 2009