Емін Ґеворґ
ЕМІ́Н Ґеворґ (
; справж. прізвище — Мурадян; 
; 30. 09. 1919, с. Аштарак, нині місто у Вірменії — 11. 07. 1998, Єреван) — вірменський поет, перекладач. Учасник 2-ї світової війни. Закін. Єреван. політех. інститут (1940), Вищі літ. курси при Літ. інституті у Москві (1956). Працював н. с. Інституту давніх рукописів «Метанадаран» (Єреван). Автор зб. «
» («Переддоріжжя», 1940), «
» («Новина», 1946), «
» («Новий шлях», 1949; Державна премія СРСР, 1951), 
(«У цьому віці», 1968), 
(«Двадцяте століття», 1970), «
» («Століття. Земля. Любов», 1974; Державна премія СРСР, 1976), 
(«Ох, цей Масіс», 1980). Декілька віршів присвятив Україні. Переклав вірм. мовою окремі твори В. Шекспіра, Р. Бернса, Т. Еліота, Л. Араґона, Я. Ріцоса, П. Яворова, Е. Аді, В. Незвала, М. Емінеску, М. Танка, М. Цвєтаєвої, О. Мальдельштама, Б. Пастернака, Л. Мартинова, А. Вознесенського, Л. Первомайського, Б. Олійника, А. Малишка, Д. Павличка, О. Підсухи, М. Сингаївського, В. Кочевського, П. Панченка та ін. У його перекладі опубл. низку віршів П. Тичини («Вітер з України», «Кожум’яка», «Відповідь землякам»), М. Рильського («На білу гречку впали роси…», «Яблука доспіли, яблука червоні…»), В. Сосюри та ін. Деякі твори Е. українською мовою переклали І. Драч, Д. Павличко, Б. Олійник, В. Кочевський, П. Осадчук, С. Вігучин.
Додаткові відомості
- Основні твори
- укр. перекл. — [Вірші] // Рад. література народів СРСР. К., 1952; [Вірші] // Мелодії вірм. краю. К., 1973; [Вірші] // Сузір’я. Вип. 7. К., 1973; [Вірші] // Вірм. рад. поезія: Антологія. К., 1980; [Вірші] // Сузір’я. Вип. 14. К., 1980; Поезії. К., 1981.
Завантажити статтю
Людина 
