Емін Ґеворґ - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Емін Ґеворґ

ЕМІ́Н Ґеворґ (; справж. прізвище – Мурадян; ; 30. 09. 1919, с. Аштарак, нині місто у Вірменії – 11. 07. 1998, Єреван) – вірменський поет, перекладач. Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Єреван. політех. ін-т (1940), Вищі літ. курси при Літ. ін-ті у Москві (1956). Працював н. с. Ін-ту давніх рукописів «Метанадаран» (Єреван). Автор зб. «» («Переддоріжжя», 1940), «» («Новина», 1946), «» («Новий шлях», 1949; Держ. премія СРСР, 1951), («У цьому віці», 1968), («Двадцяте століття», 1970), « » («Століття. Земля. Любов», 1974; Держ. премія СРСР, 1976), («Ох, цей Масіс», 1980). Декілька віршів присвятив Україні. Переклав вірм. мовою окремі твори В. Шекспіра, Р. Бернса, Т. Еліота, Л. Араґона, Я. Ріцоса, П. Яворова, Е. Аді, В. Незвала, М. Емінеску, М. Танка, М. Цвєтаєвої, О. Мальдельштама, Б. Пастернака, Л. Мартинова, А. Вознесенського, Л. Первомайського, Б. Олійника, А. Малишка, Д. Павличка, О. Підсухи, М. Сингаївського, В. Кочевського, П. Панченка та ін. У його перекладі опубл. низку віршів П. Тичини («Вітер з України», «Кожум’яка», «Відповідь землякам»), М. Рильського («На білу гречку впали роси…», «Яблука доспіли, яблука червоні…»), В. Сосюри та ін. Деякі твори Е. укр. мовою переклали І. Драч, Д. Павличко, Б. Олійник, В. Кочевський, П. Осадчук, С. Вігучин.

Тв.: укр. перекл. – [Вірші] // Рад. літ-ра народів СРСР. К., 1952; [Вірші] // Мелодії вірм. краю. К., 1973; [Вірші] // Сузір’я. Вип. 7. К., 1973; [Вірші] // Вірм. рад. поезія: Антологія. К., 1980; [Вірші] // Сузір’я. Вип. 14. К., 1980; Поезії. К., 1981.

О. І. Божко

Стаття оновлена: 2009