Емісія

ЕМІ́СІЯ (лат. emissio — випуск) — введе­н­ня в обіг банківських і ка­значейських білетів, паперових грошей, цін­них паперів. Цей термін використовують також на по­значе­н­ня влива­н­ня грош. коштів у грош. потік (оборот); будь-якого виду цін­них паперів компанії; установленої законодавством сукупності та послідовності дій емітента щодо здійсне­н­ня під­писки на акції або продажу облігацій; проведе­н­ня операцій з вип. спец. платіж. засобів певної платіж. системи. Гол. форми Е.: кредит. грошей (банкнот), депозитно-чекова (основа без­готівк. роз­рахунків), цін­них паперів. Е. грош. знаків здійснюють центр. банки (банкноти) і ка­значейства (ка­значей. білети й роз­мін­на монета), цін­них паперів — держава, кредитно-фінанс. установи і торг.-пром. компанії. Е. використовують юрид. особи при фінансуван­ні (інвестуван­ні) під­приємства, держава — у випадку не­стачі грош. коштів в обігу або при заміні старої валюти. Грош. Е. приносить емітентові дохід, величину якого ви­значає різниця між сумою емісії та витратами на виготовле­н­ня грош. знаків. Емісій. дохід, що надходить у роз­порядже­н­ня центр. банків (яким до­зволено здійснювати Е. грошей), використовують як кредит. ресурс для покри­т­тя фінанс. потреб держави (без­посередньо для покри­т­тя бюджет. дефіциту чи опосередковано через кредитува­н­ня держави банків. системою під державні цінні папери). Виключне право введе­н­ня в обіг гривні та роз­мін. монети, організація їх обігу та вилуче­н­ня з обігу в Україні належить НБУ. Е. призводить до збільше­н­ня грош. маси в обігу, її екон. межі ви­значають потреби сфери обігу в грошах як засобові обігу, платежу та на­громадже­н­ня. Е. виправ­дана лише за умови зро­ста­н­ня обсягів виробництва, регулюва­н­ня грош. маси шляхом скороче­н­ня грош. Е. (інструмент антиінфляц. політики уряду). Роз­різняють Е. без­готівк. і готівк. грошей (ін. назва остан­ньої — Е. грошей в обіг). В умовах ринк. економіки Е. без­готівк. грошей здійснює система комерц. банків, готівки — центр. банк. Банкнотна Е. буває забезпеченою і незабезпеченою (фідуціарною). Е. цін­них паперів об­умовлена бажа­н­ням під­приємства, організації, держави, які ви­ступають у якості емітентів цін­них паперів, сформувати початк. статут. капітал або змінити його величину; консолідувати чи по­дрібнити раніше випущені цінні папери; змінити обсяг прав, на­даних раніше випущеними цін­ними паперами; залучити тимчасово вільні кошти юрид. і фіз. осіб (інвесторів). Вона може бути приват. (вип. акцій і облігацій акц. компаніями) і держ. (вип. облігацій держ. позик), стандарт. (з чітким дотрима­н­ням ви­значених процедур та послідовності їх здійсне­н­ня) і не­стандарт., первин. і додатк., гібридною. Інвестори добровільно та на влас. роз­суд купують цінні папери певного емітента, однак в Україні, як і в ін. країнах колиш. СРСР, більшість під­приємств використовували Е. акцій не з метою залуче­н­ня інвестицій, а виключно для пере­веде­н­ня з держ. форми власності у приватну. Це при­звело до появи пере­важно неліквід. акцій 37-ми тис. АТ.

Завантажити статтю