Ендеміки, Ендеми
ЕНДЕ́МІКИ, Ендеми (від грец. ἔνδημος — місцевий, тубільний) — види організмів або таксони вищих рангів, поширені в межах певної території. Поняття 1820 увів О.-П. Декандоль. Антонім — пандеміки (космополіти). За масштабом ареалу розрізнюють локальні (наприклад, однієї гори або печери), вузькорегіональні (Українських Карпат, Криму), широкорегіональні (Карпатських, Північно-Причорноморських), плюрирегіональні (Балканських, Східно-Середземноморських) Е. Специфіка Е. краще проявляється на локальному та вузькорегіональному рівнях (вузькі Е.), які становлять облігатну стадію в еволюції кожного виду. Види, відсутні за межами країни, називають національними Е.; феномен існування Е., а також їхню долю у флорі чи фауні певної території — ендемізмом. Формуванню вузьких Е. сприяють географічна ізольованість, ландшафтна різноманітність, підвищення абсолютної висоти, аридизація клімату, специфічні субстрати, відкритість біоценозу, низька конкурентоздатність виду, стримувальна діяльність консортів. Розрізняють довготній, широтній та висотний градієнти ендемізму. За віком Е. класифікують на реліктові, або палеоендеміки (залишки давніх флор і фаун, які не мають споріднених форм, зокрема живі викопні, наприклад, Східного Китаю — ґінко дволопатеве — Ginkgo biloba, акваторії Коморських островів — латімерія Чалумни — Latimeria chalumnae), та молоді, або неоендеміки (виникли в недавні геологічні часи і мають споріднені форми, наприклад, Е. Криму: волошка козяча — Centaurea caprina, олень благородний кримський — Cervus elaphus brauneri). Вузькі Е. є найціннішою частиною біорізноманіття, тому потребують пріоритетної охорони. Дані про Е. використовують при аналізі генезису та еволюції екосистем і ландшафтів, природному районуванні території, науковому плануванні господарських та природоохоронних заходів. Вагомий внесок у вивчення Е. в Україні зробили Я. Дідух, Б. Заверуха, М. Клоков, В. Чопик та ін.
Рекомендована література
- Чопик В. І. Високогірна флора Українських Карпат. К., 1976;
- S. Anderson. Area and endemism // Quarterly Review of Biology. 1994. Vol. 69, № 4;
- Ена А. В. Концепция эндемизма в ботанической географии // УБОЖ. 2004. Т. 61, № 4.
Завантажити статтю
