Ендогенез - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ендогенез

ЕНДОГЕНЕ́З (від ендо… і …генез) – аутогенні сукцесії, тобто розвиток рослинних угруповань, викликаний їхньою зміною під впливом внутрішніх чинників – власне фітоценозу. Ці ендодинамічні зміни витікають із розуміння внутр. протиріч, властивих фітоценозу як складній системі, у якій елементи (види) характеризуються як негатив., так і позитив. взаємодією. Е. складається з 3-х фаз, які змінюють одна одну: сингенезу (поява і заселення організмами вільних територій, формування ценозів у результаті конкуренції між видами), ендоекогенезу (розвиток фітоценозів, який впливає на зміну зовн. чинників, зокрема відклади сапропелю під впливом заростання водойм, торфу під впливом заростання боліт, формування чорнозему під степ. рослинністю, мікроклімат. умов у густих лісах тощо), філценогенезу (власне еволюція рослин. покриву – формування типів фітоценозів, які раніше не існували в природі). У процесі такого розвитку, на відміну від еволюції видів, не відбувається передавання генет. спадк. інформації, її регулює екол. канал. Рушій. силою ендогенет. процесів є боротьба за використання енергії, способу її накопичення та трансформації, що відбувається через удосконалення адаптив. властивостей видів.

Літ.: Сукачев В. Н. Основы лесной геоботаники // Дендрология с основами лес. геоботаники. Ленинград, 1938; Його ж. Идея развития в фитоценологии // Сов. ботаника. 1942. № 1–3; Дідух Я. П. Теоретичні проблеми еволюції рослинного покриву // Етюди фітоекології. К., 2008.

Я. П. Дідух

Стаття оновлена: 2009