Ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин Український науково-практичний центр - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин Український  науково-практичний центр

ЕНДОКРИ́ННОЇ ХІРУРГІ́Ї, ТРАНСПЛАНТА́ЦІЇ ЕНДОКРИ́ННИХ О́РГАНІВ І ТКАНИ́Н Український науково-практичний центр – наукова установа, що вивчає проблеми діагностики й хірургічного лікування захворювань ендокринної системи. Засн. 1994 у Києві. Підпорядк. МОЗ України. У структурі – наук. (відділи клін. ендокринології, клін. та експерим. трансплантології, ендокрин. хірургії, профілактики та лікування цукр. діабету, дит. та підлітк. ендокринології, профілактики ендокрин. захворювань, ендокрин. гінекології, ендокрин. патоморфології та лаб. клін. імунології) й клін. (відділ надання ендокринол. допомоги населенню, відділ. заг. ендокрин. патології, анестезіології з палатами інтенсив. терапії, патоморфології та цитології, рентґенодіагностики та ендоваскуляр. хірургії, радіонуклід. діагностики, кабінет діабет. стопи та ін.) підрозділи. Осн. напрями діяльності: удосконален- ня методів діагностики ендокрин. захворювань, визначення критеріїв для вибору стратегії й тактики лікування; розроблення методів довгострок. реабілітації оперованих хворих, технологій підготовки трансплантації; розвиток біотерапевт. напряму в лікуванні ендокрин. патології, зокрема злоякіс. новоутворень. Вагомий внесок співроб. Центру зробили у вивчення проблем діагностики та лікування раку щитоподіб. залози, підвищення безпеки тиреоїд. операцій, хірург. лікування первин. гіперпаратиреозу, впровадження сучас. малоінвазій. хірург. технологій у лікування ендокрин. захворювань, збереження кінцівок при судин. і нейропатич. трофіч. ураженнях м’яких тканин у хворих на цукр. діабет, комплекс. терапії синдрому діабет. стопи. Працюють 40 н. с., з яких – 7 д-рів і 15 канд. н. Серед відомих вчених – В. Паньків, І. Турчин, К. Галахін. Видає ж. «Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія» (від 2002). Перший дир. – І. Комісаренко (1994–2000), нині – О. Ларін (від 2000).

О. Я. Гирявенко

Стаття оновлена: 2009