Еніологія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Еніологія

ЕНІОЛО́ГІЯ – міждисциплінарна галузь знань про закономірності енергоінформаційної взаємодії в системі природа–суспільство. Досліджує структури щільної й тонкої матерії, енергоінформ. взаємодії, що створюють різні моделі життя в їх єдності й цілісності з ноосферою. Термін увів на поч. 90-х рр. 20 ст. рос. вчений Ф. Ханцеверов. В Україні цей напрям пов’яз. з дослідж. Г. Швебса. Він сформулював гіпотезу про інформ. поле, яка ґрунтується на тому, що матерія має новий вид енерго-польової субстанції, утвор. інтеграл. взаємодією полів різної природи і різних структур. Особливість Е. полягає в тому, що вона використовує як логічне, так і образне мислення, екстрасенсорні можливості людини в пізнанні світу, намагається науково пояснити і розкрити езотеричні знання. Об’єкт дослідж. Е. – усі види субстанцій, що утворюють матерію (речовина, енергія, інформація; основними є енергоінформ. та інформ.-інтелектуал. складові), а також будь-які процеси, що виникають при взаємодії різних явищ у природі й сусп-ві і відображені у свідомості як при звичайному, так і надчуттєвому сприйнятті. Предметом Е. є взаємодії, що розкривають зв’язки Всесвіту, Землі, людини і сусп-ва з позицій ролі інформ. середовища і взаємопереходів різних об’єктів як складних систем, а також класифікація і визначення різних типів еніоявищ, вивчення закономірностей, що розкривають взаємодію різних субстанцій матерії через описи і пояснення енергоінформ. характеристик. Наук. основа Е. базується на синергетич. розумінні цілісностей того, що у фізиці називають енергією і взаємодією, в поєднанні з новим розумінням місця фіз. вакууму і речовин. матерії, а також принципово нового уявлення про свідомість і прояви життя. Розроблено методи газорозряд. візуалізації, лаборатор. дослідж. парапсихол. феноменів, біолокації та ін. Структура Е. досить складна, тому що її зародження і розвиток відбуваються в багатьох науках: ландшафтознавстві і ландшафт. екології (розглядає геоактивні структури як невід’ємну властивість ландшафту, що визначає його речовинну структуру, а геопатогенні зони відносить до екологічно несприятливого чинника); медицині (гомеопатія, фітотерапія, валеологія, еніопсихологія); арх-рі і буд-ві (врахування геопатоген. зон при буд-ві, виборі найоптимальніших архіт. форм і конфігурацій внутр. інтер’єрів житл. будинків і вироб. приміщень та ін.); геології (пошук корис. копалин, підзем. вод за допомогою синтезу давніх і сучас. методів біолокації, визначення динаміки і характеру розломів земної кори, карст. зон та ін.); археології (пошук археол. пам’яток); мист-ві (дослідж. «тонких» механізмів творчого процесу); наук.-тех. діяльності (застосування еніол. методів для контролю якості продукції, створення нових технологій, пошук пошкоджень ліній інж.-тех. комунікацій, виявлення джерел внутр. напружень у буд. конструкціях тощо).

Літ.: Дубров А. П. Земное излучение и здоровье человека. Москва, 1992; Эзоторика. Т. 3. Парапсихология / Пер. с нем. Москва, 1993; Павловец И. Биоэнергия и патогенные зоны в жизни человека. К., 1994; Швебс Г. И., Позаченюк Е. А. Географическое видение наук экологического направления // География на пороге третьего тысячелетия. С.-Петербург, 1995; Ханцеверов Ф. Р. Эниология. Т. 1. Москва, 1996; Швебс Г. І., Пилипенко Г. П., Позаченюк К. А. та ін. Інформаційно-польова структура геосистем // Укр. геогр. журн. 1997. № 3; Швебс Г. И. Прорыв в прошлое. Кн. 1. Научно-эзотерическое миропонимание. О., 1998; Кн. 2. Эниология – перспектива XX века. Сф., 1999; Його ж. Введение в эниогеографию. Кн. 1. Эниоземлеведение. О., 2000; Сарчук В. Н., Лопатин В. Г. Психосоматическое восстановление здоровья информационным полем. Сф., 2003.

К. А. Позаченюк

Стаття оновлена: 2009