Ентомологія

Визначення і загальна характеристика

ЕНТОМОЛО́ГІЯ (від грец. ἕντομον — комаха і …логія) — роз­діл зоології, що ви­вчає комах. Комахи становлять найрізноманітнішу та найчислен­нішу групу тварин. світу, яка за­ймає важливе місце в житті природи та людини. Вони є запилювачами багатьох рослин, санітарами природи, їжею для птахів, беруть участь у ґрунтотвор. процесі. Водночас серед комах є небезпечні види — паразити тварин і людини, зокрема пере­носники хвороб, шкідники с.-г. культур та лісів. Е. класифікують на заг., мед., вет., с.-г. та лісову. Заг. Е. ви­вчає будову тіла, фізіол. особливості, закономірності роз­витку, пошире­н­ня, філогенет. звʼязки і систематику комах; мед. Е. досліджує комах-паразитів і пере­носників збудників зараз. хвороб людини, вет. — тварин, с.-г. — шкідників с.-г. культур, ліс. — ліс. насаджень. Окремо виділяють бджільництво та шовківництво.

Практ. ви­вче­н­ня комах веде свою історію з давніх часів. Писемні свідче­н­ня про шкідливих комах ві­домі від 4–3 тис. до н. е. У працях Аристотеля наведено дані про 60 видів комах. Проте ґрунтовні дослідж. з Е. започатковано в 17 ст. роботами Я. Свам­мердама, М. Мальпіґі, згодом роз­винені Р. Реомюром, К. Лін­неєм (описав 1936 видів комах). Системат. ви­вче­н­ня ентомофауни в Росії роз­почали у 18 ст. природо­знавці С.-Петербур. АН. Першим етапом дослідж. комах було збира­н­ня ентомол. колекцій. Найбільші музейні фонди на­прикінці 19 ст. мали Новорос. університет в Одесі та Херсон. природо­знав. музей. На їхній базі Г. Яцентковський створив огляд жуків Херсон. губ. Цінні колекції комах зі­брані також у Харків. університеті та Університеті св. Володимира в Києві. Окремі роботи, присвяч. фауні комах, в Україні ві­домі ще з 18 ст., але початок системат. наук. дослідж. припадає на 2-у пол. 19 ст., коли актуал. стало ви­вче­н­ня шкідників с.-г. культур. Першими офіц. установами у цій галузі були ентомол. комітети (1878 — Харків., 1882 — Одес.), а також губерн. земські ентомол. бюро (1893 — Таврій., кер. С. Мокржецький; 1897 — Херсон., кер. Й. Пачоський; 1905 — Харків., кер. І. Ємельянов, від 1913 — В. Аверін), які складали щорічні огляди пошире­н­ня шкідників у р-нах своєї діяльності та роз­робляли рекомендації щодо боротьби з ними. 1904 В. Поспєлов у Києві на кошти Пд.-Рос. товариства сприя­н­ня с. госп-ву організував першу в Росії ентомол. станцію, яка функціонувала до 1915. Гол. змістом її діяльності було роз­робле­н­ня заходів боротьби з довгоносиком та ін. шкідниками цукр. буряків. На поч. 20 ст. у Києві існувало Ентомол. товариство, очолюване Л. Круликовським. У цей період засн. перші журнали з с.-г. Е. — «Энтомологический вестник», «Вестник рус­ской энтомологии», «Журнал прикладной энтомологии». 1913 у Києві від­бувся 1-й Всерос. зʼїзд діячів приклад. Е. Після 1917 губерн. земські ентомол. бюро припинили діяльність, а н.-д. роботу в цьому напрямі продовжили Київ., Харків. та Новорос. університети, с.-г. ін­ститути, дослідні станції (Полтав., Харків., Миронів., Сх.-Степ., Одес., Білоцерків. та ін.). Центром з ви­вче­н­ня шкідників саду стала Мліїв. садово-городня дослідна станція (нині Мліїв. ін­ститут садівництва УААН, Городищен. р-н Черкас. обл.), засн. 1920, згодом діяльність у цій галузі продовжили науковці створ. 1930 Ін­ституту плодівництва і ягід. культур (нині Ін­ститут садівництва УААН, Київ). Після організації 1919 М. Кащенком у системі УАН Зоол. музею (Київ) осн. наук. дослідж. з Е. зосереджено в ньому. Кількість комах, що зберігалися в його колекціях 1919–26, пере­вищувала 25 тис. 1928 музей поповнили колекції О. Лебедєва (жуки), М. Воскресенського (метелики), О. Кістяківського (пухоїди), С. Іванова (цикадові) та ін. 1930 музей вві­йшов до структури сектору (згодом від­ділу) фауністики і систематики ново­створ. Ін­ституту зоології АН УСРР. Фахівці Ін­ституту започаткували дослідж. видової різноманітності комах. Ви­дано фундам. огляди мурашок України у 2-х томах В. Караваєва (1934, 1936), метеликів родини вогнівок, листокруток, молей В. Совинського (1926–38), цикадових С. Іванова (1928), напів­жорсткокрилих В. Гросге­йма (1930), двокрилих І. Білановського (1936). Крім того, у 1930-і рр. опубліковано низку праць екол. спрямува­н­ня — про біо­ценоз листяних і соснових лісів О. Лебедєва (1930–37), з ґрунт. ентомофауни Прав­обереж. Поліс­ся і Лісо­степу С. Іванова та О. Кришталя (1933), з фауни лісів Київщини Ю. Пархоменка (1938), з про­блем масового роз­множе­н­ня комах і теорії градації С. Іванова, М. Левіта, Є. Ємчука та О. Любищева (1938). У повоєн­ні роки в Ін­ституті створ. музей. фонд, який містив понад 20 тис. видів комах. У результаті опрацюва­н­ня колекцій виявлено бл. 2,5 тис. нових для фауни України видів і описано понад 700 видів, нових для науки. Доклад. огляд системат. таксонів наведено у серії фундам. праць «Фауна України» (започатк. 1961), окремі випуски якої присвяч. групам сисних комах (В. Пучков, В. Мамонтова, Е. Терезникова, В. Логвиненко, І. Федоренко), двокрилим (Є. Савченко, Г. Бошко), рослиноїдним, соц. та паразитич. пере­тинчастокрилим (В. Єрмоленко, М. Зерова, С. Кононова, Г. Осичнюк, В. Толканіц), лу­скокрилим (З. Гершензон, Ю. Костюк), твердокрилим (В. Бровдій, В. Долін, Л. Черней). Фауну комах ви­вчали спів­роб. Одес. університету, зокрема Д. Знойко (автор огляду комах узбереж­жя Сухого лиману та ви­значника личинок жуків родини жужелиць), П. Єгоров (дослідник біо­логії листокруток на вино­градниках Одещини), а також каф. зоології без­хребетних Київ. університету під керівництвом О. Маркевича. Значну колекцію ден­них метеликів створив Л. Шелюжко. 1932 у Харків. с.-г. ін­ституті організовано факультет захисту рослин, що сприяло під­готовці фахівців з Е. Наук. центром з питань приклад. Е. став засн. 1946 Ін­ститут ентомології АН УРСР (нині Ін­ститут захисту рослин УААН, Київ), кадр. базу якого склали вчені Ін­ституту зоології АН УРСР — Є. Звєрезомб-Зубовський, Д. Руднєв, М. Теленга. Про­грама дослідж. Ін­ституту, роз­роблена першим дир. В. Поспєловим, мала два осн. напрями — удосконале­н­ня методів боротьби з комахами-шкідниками та роз­робле­н­ня заходів захисту с.-г. культур і ліс. насаджень. Зокрема за­пропоновано екологічно без­печ. спосіб боротьби з шкідниками сходів польових культур шляхом обробле­н­ня інсектицидами насі­н­ня, технології мало- та ультраобʼєм. об­прискува­н­ня хім. засобами посівів і садових насаджень, об­ґрунтовано екотоксикол. напрям регламентації за­стосува­н­ня пестицидів, змістом якого є забезпече­н­ня ефективності заходів захисту рослин з урахува­н­ням вимог попередже­н­ня за­брудне­н­ня довкі­л­ля та продуктів харчува­н­ня отруй. речовинами. Роз­робле­н­ня методів захисту від шкідників с.-г. культур здійснюють також Ін­ститути цукр. буряків (Київ), кукурудзи (Дні­пропетровськ), картоплярства (смт Немішаєве Бородян. р-ну Київ. обл.), від­діл захисту рослин Нікіт. ботан. саду (АР Крим) УААН, Укр. НДІ ліс. господарства й агролісомеліорації (Харків), Нац. університет біо­ресурсів і природокористува­н­ня України (Київ). Дослідж. ентомофауни набули широкого роз­витку в Київ. університеті під керівництвом О. Кришталя, у Харків. університеті (на його базі створ. першу в Україні окрему каф. Е., яка нині не існує) під керівництвом С. Медведєва і Д. Шапіро, Ужгород. університеті під керівництвом К. Фасулаті, Держ. природо­знав. музеї НАНУ (Львів, І. Загайкевич), Таврій. (Сімферополь, Л. Апостолов) і Донец. (З. Усова) університетах. У ви­вчен­ні фауни комах природ. біо­ценозів вагому роль ві­ді­грає діяльність Чорномор. та Карпат. біо­сфер., Канів. природ. заповід­ників. Від 1949 діє Ентомологічне товариство Українське.

Літ.: Пачос­ский И. К. Обработка почвы как лучшее средство борьбы с вредными полевыми насекомыми. Хн., 1909; Аверин В. Г. Краткий обзор деятельности Харьковского губернского земства по борьбе с вредителями за 50 лет (1866–1917 г.г.) его существования. Х., 1917; Кришталь О. П. Матеріали до ви­вче­н­ня ентомофауни долини середнього Дні­пра. К., 1949; Петруха О. Й. Шкідники бобових рослин. К., 1949; Белановский И. Д. Тахины Украинской ССР. К., 1951, т. 1, 1953, т. 2; Медведев С. И. Личинки пластинчатоусых жуков фауны СССР. Москва, 1952; Теленга И. А. Происхождение и эволюция паразитизма у насекомых-наездников и формирование их фауны в СССР. К., 1952; Дядечко Н. П. Кокцинел­лиды Украинской ССР. К., 1954; Васильев В. П. Вредители садовых насаждений. К., 1955; Зверезомб-Зубовский Е. В. Вредители сахарной свеклы. К., 1956; Кришталь О. П. Ентомофауна грунту та під­стилки в долині середньої течії Дні­пра. К., 1956; Петруха Е. И., Житкевич Е. Н., Зверезомб-Зубовский Е. В. и др. Насекомые, повреждающие сахарную свеклу // Свекловодство. К., 1959; Гусєв В. І., Єрмоленко В. М., Свіщук В. В., Шмиговський К. А. Атлас комах України. К., 1962; Васильев В. П., Лесовой М. П. История защиты растений от вредителей и болезней в Украине. К., 1966; Падій М. М. Лісова ентомологія. К., 1974; Долин В. Г. Определитель личинок жуков-щелкунов фауны СССР. К., 1978; Росс Г., Росс Ч., Росс Д. Энтомология / Пер. с англ. Москва, 1985; Некрутенко Ю. П. Булавоусые чешуекрылые Крыма. К., 1985; Вредители сельскохозяйствен­ных культур и лесных насаждений. К., 1987, т. 1, 1988, т. 2, 1989, т. 3; Зерова М. Д., Мамонтова В. А., Ермоленко В. М. и др. Насекомые-гал­лообразователи культурных и дикорастущих растений Европейской части СССР. К., 1988, т. 1, 1989, т. 2, 1991, т. 3; Энтомофаги вредителей яблони юго-запада СССР. К., 1992; Зерова М. Д., Серегина Л. Я. Хальциды-семяеды Палеарктики. К., 1994; Зерова М. Д., Ромасенко Л. П., Серьогіна Л. Я., Вервес Ю. Г. Комахи — природні вороги поодиноких бджолиних фауни України. К., 2006; Ключко З. Совки Украины. К., 2007.

В. П. Васильєв, М. Д. Зерова

Завантажити статтю