Епатаж - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Епатаж

ЕПАТА́Ж (франц. épatage – скандальна витівка) – тип поведінки скандального характеру, що порушує загальноприйняті норми і правила; приголомшення незвичним виглядом або зухвалою витівкою; розробка твору в образотворчому мистецтві, що ґрунтується на свідомому або ненавмисному порушеннях загальноприйнятих норм та правил для справляння певних вражень на глядача. Е. – нетрадиц. виконання твору, різко відмінне від звичного (може виражатися у худож. трактуванні образу твору, техніці). Епатажність застосовували у давні часи (напр., образ Кентавра). У середньовіччі яскраво вираженим епатаж. митцем був італієць Арчимбольдо (як худож. прийом застосовував метаморфозу). Е. властивий переважно видовищ. та абстракт. мист-ву (кубізм, концептуалізм, поп-арт, дадаїзм тощо). Е. використовують також у дизайні як прийом експерим. формотворення. Е. використовують здавна у побуті, сусп. житті, політиці, мист-ві. Еволюція Е. простежується на прикладах з історії візуал. мист-ва. На відміну від творів класич. й стародав. мист-ва, які загалом сприймалися позитивно, вперше твори були сприйняті глядачами як Е. на виставках імпресіоністів у 1870-х рр. Їхній незвич. живопис тоді у багатьох викликав сміх, обурення й цілковите неприйняття. Преса рябіла фейлетонами і карикатурами на живопис імпресіоністів: «Це повна нісенітниця, неуцтво в галузі малюнка, композиції і колориту, безумство». Уже через 20 р. їхні полотна отримали визнання, їх продавали, згодом ціни на їхні твори зросли від кількох сотень до млн франків. Шалений успіх епатаж. мист-ва призвів до того, що Е. згодом став невід’єм. складовою багатьох творів авангард. та постмодерніст. мист-ва, індустрії моди, деяких політ. кампаній, реклам. торг. акцій тощо. Слід розрізняти ненавмис. Е. кін. 19 – поч. 20 ст. і навмис. Е. подальшого періоду. Майже таку саму реакцію, як на твори імпресіоністів, викликали у глядачів епатажні твори К. Малевича («Чорний квадрат», 1913), абстракції В. Кандинського, супрематистів, кубістів та ін. представників авангард. течій поч. 20 ст. Зазвичай вони не ставили перед своїм мист-вом спец. завдання шокувати публіку; їхній Е. можна охарактеризувати як ненавмисний, адже до незвич. виражал. форм художників призвела послідовність у влас. твор. розробках. Пізніше художники частіше застосовували Е. як необхідну частину свого мист-ва. Група «Да-да» у Франції, футуристи в Росії, сюрреалісти (С. Далі та ін.) влаштовували епатажні акції, виставляли такі твори, якими свідомо мали порушувати стереотипність мислення пересіч. глядачів, що мало сусп. значення для перебудови буден. сприйняття й руйнації мас. стереотипів. «Пісуар» М. Дюшама, виставлений як твір мист-ва 1917, започаткував подальшу лавину подіб. Е. у мист-ві. 2000 у галереї «Тейт Модерн» відбувся перформанс двох китай. художників поблизу пісуара ще більш епатаж. характеру, оскільки вони публічно продемонстрували акцію використання цієї сантехніки за призначенням.

В Україні у рад. часи ефект ненавмис. Е. на офіц. владні кола мало мист-во андеґраунду – твори невизнаних, вільних, незаангажованих соцреалізмом художників 1960–80-х рр. Органи влади заборонили виставки А. Горської, С. Параджанова, М. Трегуба, В. Баклицького, П. Бедзира, В. Хруща, В. Сичова, К. Звіринського та ін. Наприкінці 1990-х рр. харків’янин О. Кулик набув всесвіт. визнання тим, що на виставках у Зх. Європі та США демонстрував себе оголеного як твір мист-ва, виконуючи у перформансі роль прив’язаного на ланцюг собаки, свідомо використовуючи Е. як провокатив. засіб у контакті з публікою. Киянин Ф. Тетянич створював незвичні інсталяції («фріпульї») і доповнював їх перформансами в епатаж. вбранні, виступаючи на вулицях, у галереях та поваж. музеях, руйнуючи обивател. смаки й стереотипи. Е. як складова новіт. мист-ва притаманний також фотографіям Б. Михайлова; театрам А. Жолдака та Р. Віктюка, які шокують сміливими й неординар. постановками; літ. творам Л. Подерв’янського (використовує ненормативну лексику); ін. сучас. митцям України й світу.

О. Є. Голуб

Стаття оновлена: 2009