Епатаж
ЕПАТА́Ж (франц. épatage — скандальна витівка) — тип поведінки скандального характеру, що порушує загальноприйняті норми і правила; приголомшення незвичним виглядом або зухвалою витівкою; розробка твору в образотворчому мистецтві, що ґрунтується на свідомому або ненавмисному порушеннях загальноприйнятих норм та правил для справляння певних вражень на глядача. Е. — нетрадиц. виконання твору, різко відмінне від звичного (може виражатися у худож. трактуванні образу твору, техніці). Епатажність застосовували у давні часи (напр., образ Кентавра). У середньовіччі яскраво вираженим епатаж. митцем був італієць Арчимбольдо (як худож. прийом застосовував метаморфозу). Е. властивий переважно видовищ. та абстракт. мистецтву (кубізм, концептуалізм, поп-арт, дадаїзм тощо). Е. використовують також у дизайні як прийом експерим. формотворення. Е. використовують здавна у побуті, сусп. житті, політиці, мистецтві. Еволюція Е. простежується на прикладах з історії візуал. мистецтва. На відміну від творів класич. й стародав. мистецтва, які загалом сприймалися позитивно, вперше твори були сприйняті глядачами як Е. на виставках імпресіоністів у 1870-х рр. Їхній незвич. живопис тоді у багатьох викликав сміх, обурення й цілковите неприйняття. Преса рябіла фейлетонами і карикатурами на живопис імпресіоністів: «Це повна нісенітниця, неуцтво в галузі малюнка, композиції і колориту, безумство». Уже через 20 р. їхні полотна отримали визнання, їх продавали, згодом ціни на їхні твори зросли від кількох сотень до млн франків. Шалений успіх епатаж. мистецтва призвів до того, що Е. згодом став невід’єм. складовою багатьох творів авангард. та постмодерніст. мистецтва, індустрії моди, деяких політ. кампаній, реклам. торг. акцій тощо. Слід розрізняти ненавмис. Е. кін. 19 — поч. 20 ст. і навмис. Е. подальшого періоду. Майже таку саму реакцію, як на твори імпресіоністів, викликали у глядачів епатажні твори К. Малевича («Чорний квадрат», 1913), абстракції В. Кандинського, супрематистів, кубістів та ін. представників авангард. течій поч. 20 ст. Зазвичай вони не ставили перед своїм мистецтвом спец. завдання шокувати публіку; їхній Е. можна охарактеризувати як ненавмисний, адже до незвич. виражал. форм художників призвела послідовність у влас. твор. розробках. Пізніше художники частіше застосовували Е. як необхідну частину свого мистецтва. Група «Да-да» у Франції, футуристи в Росії, сюрреалісти (С. Далі та ін.) влаштовували епатажні акції, виставляли такі твори, якими свідомо мали порушувати стереотипність мислення пересіч. глядачів, що мало сусп. значення для перебудови буден. сприйняття й руйнації мас. стереотипів. «Пісуар» М. Дюшама, виставлений як твір мистецтва 1917, започаткував подальшу лавину подіб. Е. у мистецтві. 2000 у галереї «Тейт Модерн» відбувся перформанс двох китай. художників поблизу пісуара ще більш епатаж. характеру, оскільки вони публічно продемонстрували акцію використання цієї сантехніки за призначенням.
В Україні у рад. часи ефект ненавмис. Е. на офіц. владні кола мало мистецтво андеґраунду — твори невизнаних, вільних, незаангажованих соцреалізмом художників 1960–80-х рр. Органи влади заборонили виставки А. Горської, С. Параджанова, М. Трегуба, В. Баклицького, П. Бедзира, В. Хруща, В. Сичова, К. Звіринського та ін. Наприкінці 1990-х рр. харків’янин О. Кулик набув всесвіт. визнання тим, що на виставках у Зх. Європі та США демонстрував себе оголеного як твір мистецтва, виконуючи у перформансі роль прив’язаного на ланцюг собаки, свідомо використовуючи Е. як провокатив. засіб у контакті з публікою. Киянин Ф. Тетянич створював незвичні інсталяції («фріпульї») і доповнював їх перформансами в епатаж. вбранні, виступаючи на вулицях, у галереях та поваж. музеях, руйнуючи обивател. смаки й стереотипи. Е. як складова новіт. мистецтва притаманний також фотографіям Б. Михайлова; театрам А. Жолдака та Р. Віктюка, які шокують сміливими й неординар. постановками; літ. творам Л. Подерв’янського (використовує ненормативну лексику); ін. сучас. митцям України й світу.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
