Е́ПІК Григорій Данилович (04(17). 01. 1901, с. Камʼянка, нині у складі Дні­пропетровська — 03. 11. 1937) — письмен­ник. Закін. Камʼян. нар. училище (1916). Від­тоді працював у залізн. майстернях на ст. Катеринослав (нині Дні­пропетровськ). Брав участь у рев. ви­ступах робітників. Від 1920 — секр. Полтав. губерн. комітету комсомолу, голова повіт. виконав. комітету. Від 1924 — у Харкові: гол. ред. видавництва «Червоний шлях» та Держ. видавництва України. Навч. в Ін­ституті червоної професури (1925–29). У 1929–30 очолював Держ. видавництво худож. літ-ри. Член Спілки селян. письмен­ників «Плуг», від 1926 — ВАПЛІТЕ, Пролітфронту, від 1931 — ВУСПП. У літ. дис­кусії 1925–28 під­тримував позицію М. Хвильового. Дебютував зб. віршів-дум «Червона кобза: Думи про червоне козацтво» (П., 1923). Серед його творів — пʼєса «Кров на Лені» (Х., 1925) про криваву роз­праву цар. військ 1912 над страйкарями сибір. золотокопалень; роман «Без грунту» (Х., 1928; 5-е вид. — 1932), у якому тавровано при­стосуванців — «папероїдів», котрі виробили власну систему існува­н­ня: цілковита покора сильним і нещадне гнобле­н­ня слабших. Роман «Перша весна» (Х.; К., 1931; 9-е вид. — 1934) присвяч. колективізації; за її апологетикою від­чувається, однак, складність процесу та фактич. опір селянства. Не­вдалим на­звав сам Е. роман «Петро Ромен» (Х.; О., 1932), написаний ним на заклик створити позитив. образ молодого робітника. Брав участь у діяльності сценар. від­ділу Всеукр. фотокіно­управлі­н­ня, за його сценарієм (у спів­авт. з В. Омельченком) на Ялтин. кіностудії знято стрічку «Трипільська трагедія» (1926, реж. А. Анощенко) — оповідь про бо­йовий похід комсомольців Київщини проти пов­стан. загонів отамана Зеленого. До популяр. творів укр. кінемато­графу для дітей належить кіноповість Е. «Дочка партизана» (у спів­авт. з В. Данилевичем; 1935, реж. О. Маслюков та М. Маєвська, Одес. кіностудія «Українфільм») — офіц. версія класової боротьби в укр. селі під час бо­йових дій 1918–20. 5 грудня 1934 Е. заарештовано і за звинуваче­н­ням у терорист. діяльності засуджено до 10-ти р. увʼязне­н­ня, покара­н­ня від­бував на Соловках. 9 жовтня 1937 особл. трійкою НКВС засудж. до роз­стрілу. Після реабілітації 1956 ви­йшли зб. «Твори» (1958), роман «Перша весна» (1971) та створ Е. в увʼязнен­ні для сина «“Роменова абетка” з Соловків» (1993; усі — Київ). Окремі його твори пере­кладено рос., білорус., польс., молд., євр., нім. мовами.