Епоха - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Епоха

ЕПО́ХА (грец. ἐποχή – затримка, вихідний момент, визначений час) – великий проміжок часу, ознакою якого є визначні події або процеси у розвитку природи, суспільства, науки, мистецтва тощо. Розрізняють Е. античності, серед. віків, класицизму, великих геогр. відкриттів та ін. В істор. періодизації Е. – проміжок часу з певними стадіями розвитку, який охоплює весь конкретно-істор. зміст будь-якого етапу історії; його використовують на позначення подій, що відіграють вирішал. роль, принцип. якіс. змін у житті сусп-ва. Іноді поняття «Е.» розглядають як таке, що фіксує поверхове, плинне в сусп. житті; те, що не повторювалося в минулому та не має значення для майбутнього (Ґ. Геґель). У марксизмі з ним пов’язували зміну сусп.-екон. формацій, підвищення соц.-політ. активності нар. мас, зумовлене співвідношенням класових сил. Поняттям «Е.» можуть окреслювати й час кризи, занепаду, застою, краху, виокремлення певного моменту неповторності, безпрецедентності, дискретності соц. часу. Межі Е. в сусп. науках визначають, як правило, за знач. істор. подіями або діяльністю істор. особистостей. Ці межі не абсолютні, а рухомі та відносні. Крім сусп. наук, термін «Е.» вживають також в астрономії на позначення часу, за який подано певні відомості про небесні світила, а також у геології – на позначення одиниці часу, що відповідає певному етапу геол. розвитку Землі (див. Епохи складчастості).

В. П. Капелюшний

Стаття оновлена: 2009