Епохи складчастості - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Епохи складчастості

ЕПО́ХИ СКЛАДЧА́СТОСТІ – епохи глобальних структурних перетворень, які повторювалися в історії Землі і спричинювали великі складчасті деформації її поверхні та перебудову рельєфу. В пізньопротерозой. і фанерозой. історії Євроазіатського континенту виділяють 5 гол. Е. с. – байкал., каледон., герцин., кімерій. та альпій., кожна з яких охоплює кілька геол. періодів. Відповідно до Е. с. виділяють складчасті системи байкалід, каледонід, герцинід, кімерид та альпід. На тер. України найбільш інтенсивно Е. с. проявились у межах Середземномор. (Альпій.) рухливого поясу, що характеризувався тривалим спрямованим розвитком складчастості в умовах висхід. (інверсій.) рухів, з якими збігалися періоди інтенсив. вулканізму, метаморфізму, гороутворення та металогенії. Залежно від інтенсивності тектоніч. рухів і ступ. розвитку («зрілості») земної кори тут утворювалися складчасті системи незавершеного або непов. (поховані байкаліди та каледоніди пра-Карпат та пра-Добруджі) та завершеного (альпіди Укр. Карпат) розвитку. В остан. складчастість відрізнялася більшою інтенсивністю, розвитком складчасто-насувних деформацій, відмиранням геосинклінал. режиму (див. Геосинкліналь), формуванням гірських споруд і передгір. прогинів. У межах Сх.-Європ. платформи з Е. с. пов’язано посилення переважно розломно-блокової або брилової тектоніки та утворення різних за масштабами структур – від локальних, типу альпій. Повчан. дислокацій, до регіональних, напр., похований герцин. авлакоген Дніпров.-Донец. западини.

Т. О. Знаменська

Стаття оновлена: 2009