Ергономіка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ергономіка

ЕРГОНО́МІКА (від грец. ἔργον – робота та νόμος – закон) – наука, яка комплексно вивчає особливості виробничої діяльності людини в системі «людина–техніка–довкілля» з метою забезпечення її ефективності, безпеки та комфорту. Сформувалася в США у 1920-х рр. на межі психології, фізіології, гігієни, біомеханіки, антропології та низки тех. наук у зв’язку з ускладненням техніки, якою повинна керувати людина. Термін запровадили англ. вчені 1949, які під кер-вом К. Маррелла започаткували орг-цію ергоном. дослід. т-ва. Згодом стало відомо, що його вперше застосував 1857 польс. природознавець В. Ястшембовський. Тривалий час функціонували різні назви, зокрема «ергологія» (СРСР), «антропотехніка» (Німеччина); у США на позначення науки використовують термін «людські фактори». Знач. внесок у розвиток Е. зробили Ф. Тейлор, А. Чепаніс, Д. Мейстер, а також В. Зінченко, Б. Герасимов та ін. 1961 створ. Міжнар. ергоном. асоц. Сучасна Е. спрямована на дослідж. дій людини в процесі роботи, швидкості засвоєння нею нової техніки, енергозатрат, продуктивності та інтенсивності праці під час виконання конкрет. видів діяльності. Спільно з інженерною психологією Е. вивчає проблеми надійності й стабільності роботи оператора, розподіл функцій між людиною і машиною, вплив напруження, втоми, стресу на ефективність діяльності людини. Однак, на відміну від інж. психології, Е. досліджує взаємодію людини з технікою не лише на вироб-ві, а й у побуті та під час відпочинку. Важливими є результати її дослідж. для людини-споживача пром. продукції, оскільки буд-во житла, літако- й автомобілебудування, виготовлення меблів, побут. техніки, взуття та одягу неможливе без знань про форми і розміри людського тіла, специфіку певного народу. Особливе місце в Е. належить моделюванню, бо не всі складові системи «людина–машина» можна вивчати в реал. умовах. Розрізняють мікро- і макроергономіку. Перша спрямована на дослідж. інтерфейсів «людина–ін. компонент робочої системи» («людина–праця», «людина–машина», «людина–програмне забезпечення», «людина–середовище»); друга – на проектування робочої системи в цілому. Нині Е. найінтенсивніше розвивається у воєнно-пром. галузі. За умов ринк. економіки на її розвиток впливає зростання конкуренції у вироб-ві пром. і побут. товарів та у сфері послуг. Укр. вчені працюють над розробленням методології теорії ергатич. систем, орієнтованих на синтез стратегій «розумної» поведінки робота як кооп. складової системи «людина–машина» тощо.

Літ.: A. Chepanis. Applid experimental psychology. New York, 1947; Эргономика. Проблемы приспособления условий труда к человеку / Пер. с польс. Москва, 1971; Эргономика: Учеб. Ленинград, 1988; Павлов В. В. Синтез стратегий в человеко-машинных системах. К., 1989; Человеческий фактор: Эргономика – комплексная научно-техническая дисциплина. Москва, 1991; Герасимов Б. Человеко-машинные системы принятия решений с элементами искусственного интеллекта. К., 1993.

М.-Л. А. Чепа

Стаття оновлена: 2009