ЕРДЕ́ЛІ Адальберт Михайлович (25. 05. 1891, с. Зага­т­тя, нині Іршав. р-ну Закарп. обл. — 19. 09. 1955, Ужгород) — живописець, педагог і культурний діяч. Член СХУ (1946). Закін. Будапешт. АМ (1915; викл. А. Ґрюнвальд, І. Ревес). Від 1916 — викладач малюва­н­ня у Мукачів. гімназії, Ужгород. учител. семінарії (1917–22) та училищі приклад. мистецтва (1945–55). Із художником Й. Бокшаєм у 1920-х рр. організовував ви­ставки закарп. і сх.-словʼян. художників у Береговому та Кошицях. 1922–26 жив у Німеч­чині (Мюнхен), Франції. Актив. учасник мист. життя Праги. Творчу діяльність роз­почав під керівництвом угор. художників Т. Земплені та К. Ференці. 1927 із Й. Бокшаєм організував приватну Ужгород. публічну школу малюва­н­ня. 1931 — спів­засн. Товариства діячів образотвор. мистецтва на Під­карп. Русі. Один з ініціаторів від­кри­т­тя, викл. і 1-й дир. (1946–55) Ужгород. худож. училища. Перший голова Закарп. організації СХУ (1946–55). Учасник мистецьких ви­ставок від 1913. Персон. — у Мюнхені (1923), Празі (1929), Ужгороді (1955), Львові (1958, посмертна). Належить до фундаторів закарп. школи живопису. Е. — блискучий майстер пейзаж. та порт­рет. живопису, натюрмортів, сюжет. композицій, сатир. графіки. На творчості Е. по­значився вплив ім­пресіонізму, особливо творів П. Сезан­на. Завдяки глибокому естет. сприйня­т­тю світу, тонкому від­чу­т­тю декор. виразності кольору творчість художника стала на­дба­н­ням укр. і заг.-європ. живопису. Від кін. 1930-х рр. гол. тема творчості Е. — Закарпа­т­тя. У порт­ретах утверджував душевну красу закарп. українців, їхню яскраву нац. своєрідність. В остан­ні роки життя творчість Е. в СРСР під­давали без­під­став. критиці, звинувачували в без­ідейності та формалізмі. Полотна зберігаються у НХМ, Закарп. ХМ. Серед учнів — П. Балла, А. Борецький, В. Габда, Г. Глюк, А. Каш­шай, Е. Контратович, Е.-А. Коцка, В. Микита, З. Шолтес. Автор низки статей у періодиці й неопублікованих автобіогр. роману й щоден­ника. Іменем Е. в Ужгороді на­звано коледж мистецтв та вулицю.