Ерденко Михайло Гаврилович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ерденко Михайло Гаврилович

ЕРДЕ́НКО Михайло Гаврилович (Эрденко Михаил Гаврилович; справж. – Єрденков; Ерденков; 22. 11 (04. 12). 1885, с. Бараново Курської губ., Росія – 21. 01. 1940, Москва) – російський скрипаль, композитор, педагог. Засл. арт. Респ. (1924), засл. діяч мист-в РСФРР (1934). Лауреат Всерос. конкурсу скрипалів (Москва, 1910, 2-а премія). Закін. Моск. консерваторію (1904; кл. І. Гржималі). 1911 удосконалював майстерність у Е. Ізаї в Бельгії. Перший концерт провів у 5-річ. віці у Харкові. Під час рев. подій 1905 у Москві брав участь у демонстраціях, диригував оркестром на похороні М. Баумана. Після придушення повстання висланий у Вологду, згодом – в Архангельськ (обидва – Росія). Повернувшись із заслання, концертував на Донбасі. Від 1910 – викл. Муз. уч-ща Київ. відділ. Імператор. РМТ (1913 реорганіз. у консерваторію) та кер. квартету при ньому. Виступав як соліст і диригент у Києві. Після більшов. перевороту 1917 брав участь у реорганізації Київ. консерваторії. Від 1922 мешкав у Москві. 1924 брав участь у 1-му радіоконцерті. Одним з перших музикантів СРСР гастролював за кордоном: у Польщі, Китаї, Японії та ін. Від 1935 – проф. Моск. консерваторії. Гра Е. відзначалася яскравою емоційністю, простотою і доступністю інтерпретації. Е. притаманні виразність і задушевність виконання творів у поєднанні з майстер. володінням скрипк. технікою. У репертуарі – твори зарубіж. і рос. класиків, зокрема Й.-С. Баха, Л. ван Бетговена, Й. Брамса, П. Чайковського. Автор сонати в старовин. стилі та низки п’єс для скрипки і фортепіано; каденцій до сонати «Диявольська трель» Дж. Тартіні, до концертів Н. Паґаніні, Й. Брамса; романсів для голосу з фортепіано; скрипк. транскрипцій творів Ф. Шопена, Й. Брамса, Д. Поппера, П. Чайковського, С. Рахманінова.

Літ.: Ямпольский И. Скрипач М. Г. Эрденко // Сов. музыка. 1950. № 2; Гинзбург Л. Скрипач Михаил Эрденко // Вопр. муз. исполнительства. Москва, 1967. Вып. 4.

І. М. Лисенко

Стаття оновлена: 2009