Ерекція

Визначення і загальна характеристика

ЕРЕ́КЦІЯ (від лат. еrectio — випрямле­н­ня, набряка­н­ня) — рефлекторний процес, який су­проводжують посилене надходже­н­ня артеріальної крові у печеристі тіла статевого члена, під­вище­н­ня артеріального тиску в ньому та синхрон­не зменше­н­ня від­току венозної крові, що забезпечує збільше­н­ня обʼєму і довжини члена, а також надає йому механічної твердості. Роз­різняють адекватні Е. (напруже­н­ня статевого члена під впливом сексуальних по­дразників, що пере­дують статевому акту) та спонтан­ні Е. (напруже­н­ня статевого члена, що не залежать від еротичного збудже­н­ня, зокрема нічні під час сну, при механічному по­дразнен­ні голівки статевого члена). Виникає внаслідок дії психологічних по­дразників (зорових, слух., тактильних, нюхових тощо), які пере­дають імпульс до кори головного мозку, під­кіркових структур (статевих центрів) та за участі вегетативної нервової системи до спин­номозкових центрів Е.

Структури, які керують Е. і містяться в гіпоталамусі, анатомічно й функціонально повʼязані зі структурами, що контролюють вегетативні функції організму чоловіка. Спонтан­ні Е. трактують як критерій потенційної сексуальності чи прояву сексуального біо­ритму. Їх регулює рівень статевих гормонів. Голівка статевого члена навіть у стані повної Е. залишається еластичною і менш напруженою, що дає змогу запобігти травматизму жінки під час статевого акту. Довжина статевого члена українських чоловіків під час повної Е. досягає в середньому 12–14 см. Після сімʼявипорскува­н­ня, яке контролює парасимпатична нервова система, активізуються медіатори, що збільшують від­тік крові від печеристих тіл та зменшують артеріальний кровотік, Е. по­ступово зникає. Величина проміжку часу до по­вторної Е. залежить від багатьох чин­ників, зокрема від статевої кон­ституції чоловіка, його на­строю, фізичного стану, а також від реакції жінки.

Див. також Еректильна дис­функція.

Ю. М. Гурженко

Завантажити статтю