Ерітрея, Держава Ерітрея - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ерітрея,  Держава Ерітрея

ЕРІТРЕ́Я, Держава Ерітрея (араб. – Iritriyā, Dawlat Al-Iritriyā; англ. – Eritrea, State of Eritrea) – держава на північному сході Африки. На Пд. Сх. межує з Джібуті, на Пд. і Зх. – з Ефіопією, на Пн. і Пн. Зх. – з Суданом. Омивається Червоним м. Пл. 125 тис. км2. Насел. 4,4 млн осіб (2001), переважно семіти (найбільші – тиґраї, тиґре). Міське насел. складає 20 %. Держ. мови: араб., англ., тиґринья. Віросповідання: мусульмани – 50 %, християни – 50 %. Адм. поділ – 6 областей. Столиця – Асмера (бл. 400 тис. осіб). Найбільші міста: Массауа, Асеб, Керен. Держ. устрій – парламент. республіка. Глава держави й уряду – президент. Законодав. орган – однопалатна Конституц. асамблея. Грош. одиниця – бір. Е. – чл. ООН, Афр. союзу.

1–7 ст. – тер. ранньодерж. утворення Аксум. Від 7 ст. – посилення культур. та політ. впливу араб. світу, початок поширення ісламу. 18–19 ст. – турец., єгипет. та ефіоп. колонізації. Від 1890 – італ. (1936–41 – у складі Італ. Сх. Африки), 1941–52 – британ. колонія. 1952 приєднана на федерат. засадах до Ефіопії. Від 1962 – автономна провінція. Після ліквідації автономії 1970 поширився сепаратист. рух за підтримки араб. держав. 30-річна збройна боротьба Нар. фронту визволення Е. за незалежність проти імператор., а згодом соціаліст. ефіоп. режимів завершилася 1991 перемогою повстанців над уряд. військами та проголошенням незалежності 1993. Сутички між Е. та Ефіопією, під час яких загинуло бл. 100 тис. осіб з обох боків, тривали впродовж 1998–2000. Неврегульованість питання про держ. кордони Е. (незважаючи на рішення Комісії ООН з питань визначення ефіоп.-ерітрей. кордону від 13 квітня 2002 в Гаазі), відсутність розмежування територ. вод країни з сусід. державами бас. Червоного м. створює напругу у відносинах з Ефіопією, Суданом і Єменом.

Більша частина тер. – Абіссін. нагір’я, вздовж узбережжя – пасмо низовин. Макс. вис. – 3018 м (г. Сойра), мін. – 110 м нижче р. м. (западина Данакіль). Клімат тропіч. континентал., сухий. Рослинність саванна, на узбережжі – пустелі й напівпустелі. Є поклади золота, міді, калію, залізної руди тощо.

Е. – слаборозвинена країна. Пром-сть практично не розвивається. Екстенсивне землеробство і скотарство. Пл. орних земель складає 3 %. Осн. с.-г. культури: сорго, просо, ячмінь, кукурудза, пшениця, арахіс, льон, кава, цитрусові, банани, манго, кокоси. Розводять велику рогату худобу, кіз, овець та верблюдів. Попри те, що 80 % насел. зайнято у с. госп-ві, Е. не забезпечує внутр. продовол. потреб. Багаторічні посухи іноді спричиняють неврожаї, які призводять до голоду. 70 % насел. залежить від продовол. допомоги. ВВП становить 3,3 млрд дол. США, у розрахунку на одну особу – 250 дол. США. Експортує бавовну, каву, тютюн, текстиль; імпортує нафтопродукти, буд. матеріали, с.-г. машини. Гол. торг. партнери: Судан, Японія, Італія, Німеччина, Ефіопія, Велика Британія, Корея. Пам’ятки історії та культури у більшості міст майже зруйновані за роки війни (крім столиці). На тер. Е. – мор. нац. парк «Дахлак», природні заповідники «Ґаш-Сетіт» і «Накфа».

Україна визнала незалежність Е. у червні 1993, дипломат. відносини між країнами встановлено 20 грудня 1993.

В. І. Ткаченко

Стаття оновлена: 2009