Еркай Нікул - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Еркай Нікул

ЕРКА́Й Нікул (Эркай Никул; справж. – Іркаєв Микола Лазарович; Иркаев Николай Лазаревич; 09(22). 05. 1906, с. Курилове, нині Мордовія, РФ – 15. 06. 1978, м. Саранськ, Мордовія) – мордовський письменник і перекладач. Чл. СП СРСР (1934). Нар. поет Мордов. РСР (1960). Закін. Моск. ін-т журналістики (1930). Перші його зб. віршів «Модась одкстомсь» («Земля оновилася», 1932) і оповідань та нарисів «Корентнэ наксадсть» («Коріння згнило», 1933) – про колективізацію у мордов. селі. Минуле свого народу відтворив у вірш. повісті «Моро Ратордо» («Пісня про Ратора», 1936). Твори періоду 2-ї світ. війни присвяч. героїзму народу Мордовії на фронті і в тилу; серед тогочас. віршів – «Украина», «Грузиянь поэттненди». У повоєнну добу видав зб. поезій «Кочказь лирика» («Вибрана лірика», 1945), «Стихть ды поэмат» («Вірші й поеми», 1952), «Тундонь сад» («Весняний сад», 1959), повісті для дітей «Алёшка» (1959; укр. перекл. – «Альошка», К., 1980), «Килей ведь» («Березова вода», 1963) та ін. Переклав окремі твори І. Крилова, О. Пушкіна, М. Горького, Т. Шевченка, Лесі Українки, О. Корнійчука. Неодноразово приїздив в Україну, зустрічався з читачами Києва, Вінниці, Львова, міст Донеччини, підтримував дружні зв’язки з П. Тичиною та ін. діячами укр. літ-ри. У ст. «Высокая честь, великий долг» («Литературная Россия» від 8 грудня 1967) Е. оповідав про поет. натхнення, яке отримав від спілкування з укр. письменниками, зокрема з П. Тичиною, а також про своє захоплення укр. мовою, що дало змогу краще опрацювати переклади творів Т. Шевченка ерзя-мордов. мовою. До 125-річчя від дня народж. Т. Шевченка переклав вірш «Заповіт» і поему «Сон» («У всякого своя доля…»), які опубл. у ж. «Сятко» («Іскра», 1939, № 3–4); ці переклади увійшли також до мордов. вид. «Кобзарь» (Саранск, 1940). Образ поета відтворив у вірші «Встав Тарас» (1961). Окремі твори Е. переклали А. Іщук, В. Лучук, С. Литвин, Р. Гудим та ін.

Тв.: укр. перекл. – Над полями шум… // Сузір’я. Вип. 9. 1975; Ми довго були молодими // Там само. Вип. 10. 1976; Вогні сузір’їв // Там само. Вип. 11. 1977 (усі – Київ).

Літ.: Алешин А. Эволюция творчества: Поэт Никул Эркай. Саранск, 1967; Кузнецов А. Г., Пашутина О. В. Николай Лазаревич Иркаев (Никул Эркай). Саранск, 1988.

Б. В. Хоменко

Стаття оновлена: 2009