Ерлє Альфонс - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ерлє Альфонс

ЕРЛЄ́ Альфонс (1888 – ?) – військовик. З походження німець. У роки 1-ї світ. війни – офіцер австро-угор. армії, зокрема у жовтні–грудні 1916 – ком-р Гуцул. сотні УСС. У листопаді 1918 перейшов на службу в УГА, брав активну участь у її розбудові, був начштабу Начал. команди, 1-м квартирмейстером, начштабу 1-го корпусу. Військ. звання – отаман (майор) УГА. У листопаді 1919 входив до складу делегації, яка у м. Жмеринка (нині Вінн. обл.) вела переговори з представниками Добровол. армії генерала А. Денікіна. Від лютого 1920 – на службі у Червоній УГА, однак у квітні того ж року разом із Ю. Головінським і О. Луцьким ініціював її перехід на сторону Армії УНР. Восени 1920 інтернований у польс. таборі Тухоля побл. м. Данціґ (нині м. Ґданськ), звідки незабаром втік. Мешкав у Австрії, подальша доля невідома.

Р. М. Коваль

Стаття оновлена: 2009