Ерліх Володимир Ісакович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ерліх Володимир Ісакович

Е́РЛІХ Володимир Ісакович (23. 09. 1924, с. Новопавлівка Врадіїв. р-ну, нині Микол. обл. – 2001, Ізраїль) – живописець і графік. Чл. НСХУ (1964). Закін. Дніпроп. художнє уч-ще (1950; викл. М. Панін, М. Погрібняк). На твор. роботі. Учасник обл. (від 1948), респ. (від 1961) та всесоюз. (від 1963) мист. виставок. Персон. – у Дніпропетровську (1962, 1984). Створив портрети у класич. традиціях. Гол. герої Е. – люди праці. У пейзажах – тонкий колорист і лірик. Значну увагу приділяв живопис. культурі, пластич. виразності полотен, завдяки чому прості мотиви відтворював у естет. категоріях. Полотна зберігаються у Дніпроп. ХМ.

Тв.: «Мій учитель» (1961), «Т. Шевченко» (1961; 1988), «Будівництво», «О. Жирадков» (обидва – 1962), «Ранок на Дніпрі» (1963), «Автопортрет», «Вірші» (обидва – 1965), «Мрії», «Будівниця» (обидва – 1970), «Дівчина з дев’ятої домни» (1975), «Штукатур» (1977), «На Самарі», «Мотальниця» (обидва – 1979), «Рибалка» (1980-і рр.), «М. Колосов», «О. Волохов» (обидва – 1984), «У роки війни», «І. Пеня», «Дніпрянка» (усі – 1985), «Осінній натюрморт» (1986); цикл пейзажів «Україна» (1970–90); серія «Крим» (1972–82).

Літ.: Владимир Эрлих: Каталог персон. выставки. Дн., 1962; Эрлих Владимир. Живопись. Графика: Каталог. Дн., 1985; Художники Дніпропетровщини: Альбом. Дн., 2004.

Л. В. Богданова

Стаття оновлена: 2009