Ерліх Людвиґ - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ерліх Людвиґ

Е́РЛІХ Людвиґ (11. 04. 1889, Тернопіль – 31. 10. 1968, Краків) – правознавець. Закін. Львів. ун-т (1911), продовжив навч. в ун-тах Галле (Німеччина, 1912–13), Берліна (1913), Оксфорда (Велика Британія, 1913–16), де здобув ступ. бакалавра. Викладав у Королів. коледжі в Лондоні (1915), Оксфорді (1915–16), Ун-ті Берклі (США, 1917–20); від 1920 – у Львів. ун-ті: 1924–40 – зав. каф. міжнар. права, водночас засн. (1930) і кер. (до 1939) Дипломат. студій при юрид. ф-ті, 1934–37 – декан цього ф-ту. Після нім. окупації Львова заарешт., однак втік з ув’язнення. 1945–61 – зав. каф. міжнар. публіч. права Яґеллон. ун-ту в Кракові. Від 1962 – на пенсії. Досліджував проблеми міжнар. публіч. права, зокрема його історії. 1927–28 був суддею Постій. трибуналу міжнар. юстиції в м. Гааґа (Нідерланди), від 1945 співпрацював з Постій. арбітраж. трибуналом у Гаазі та Міжнар. військ. трибуналом у м. Нюрнберґ (Німеччина). Автор першого польс. підручника з міжнар. права «Prawo narodów» (Lwów, 1927).

Пр.: Starostwa w Halickiem w stosunku do starostwa lwowskiego w wiekach średnich. Lwów, 1914; Gdańsk – zagadnienia prawno-publiczne. Lwów, 1926; Paweł Włodkowic i Stanisław ze Skarbimierza. Kraków, 1954; Suwerenność a morze w prawie międzynarodowym. Warszawa, 1961.

Літ.: A. Redzik. Wydział Prawa Uniwersytetu Lwowskiego w latach 1939–1946. Lublin, 2006.

Т. Г. Андрусяк

Стаття оновлена: 2009