Ернст Микола Львович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ернст Микола Львович

ЕРНСТ Микола Львович (справж. – Людвиґович; 23. 09(05. 10). 1889, Київ – 20. 03. 1958, м. Прокоп’євськ Кемеров. обл., РФ) – археолог, історик, музеєзнавець. Брат Ф. Ернста. Закін. Глухів. г-зію (нині Сум. обл., 1905), навч. у Марбур., Мюнхен. і Берлін. (1909–11; здобув ступ. д-ра філософії) ун-тах. Від 1911 навч. в аспірантурі та працював у б-ці Ун-ту св. Володимира у Києві. З поч. 1-ї світ. війни як нім. підданий висланий до Сибіру. Від кін. 1917 – співроб. Публіч. б-ки у Петрограді (нині С.-Петербург); від жовтня 1918 – у Сімфероп. філії Ун-ту св. Володимира: зав. б-ки, проф. каф. рос. історії та нім. мови; водночас 1921–37 – співроб., зав. археол. відділу і заст. дир. з наук. роботи Центр. краєзнав. музею Тавриди (Сімферополь). У Криму досліджував палеоліт. стоянки Кош-Коба (1923), Киїк-Коба (1923–24), Вовча (1924), у двох печерах побл. с. Сюрень (1925–27), Шайтан-Коба (1928), Аджи-Коба (1930); мустьєр. стоянку Чокурча (1928–36, з перервою); курган ранньої бронзи побл. с. Бахчи-Елі, де відкрив стелу з епіч. сюжетом; скіф. пам’ятки, зокрема городища у Холодній балці (1923) та побл. с. Ягмурча (1924), могильник побл. с. Скеля (1924), городище Керменчик-Неаполь Скіф. (1926–27), склепи пізньоскіф. культури (1927). Входив до складу Крим. ком-ту в справі музеїв і охорони пам’яток мист-ва, старовини й нар. побуту, очолював Таврій. т-во історії, археології та етнографії, був одним із організаторів наук. форумів археологів у Керчі (1926) та Севастополі (1927). 12 лютого 1938 заарешт., за звинуваченням у шпигунстві на користь Німеччини засудж. до 5-ти р. ув’язнення. Покарання відбував у Горьков. обл. (РФ). 1946 звільнений, як спецпоселенець мешкав у Прокоп’євську. 14 вересня 1949 повторно заарешт., за звинуваченням у антирад. діяльності засудж. до 5-ти р. ув’язнення. 1953 звільнений за амністією, працював бухгалтером у Прокоп’євську. Реабіліт. 1958.

Пр.: Путивль и его посад в первой половине XVII в. К., 1914; Неаполь Скифский (к столетию со времени первых раскопок) // Вторая конф. археологов СССР в Херсонесе. Св., 1927; Эски-Кермен и пещерные города Крыма // Изв. Гос. академии истории материал. культуры. Сф., 1929. Т. 3; Люди ледникового периода в Крыму. Сф., 1930; Летопись археологических раскопок и разведок в Крыму за 10 лет (1921–1930) // Изв. Таврич. об-ва истории, археологии и этнографии. Сф., 1931. Т. 3; Раскопки палеолитической стоянки в Чокуртинском гроте у Симферополя // Там само; Исторические и археологические памятники Южного берега Крыма // Социалист. реконструкция Южного берега Крыма. Сф., 1936; Обзор археологических исследований в Крыму в 1935 // СА. 1937. № 3.

Літ.: Микола Львович Ернст (до 75-річчя з дня народження) // Археологія. 1964. Т. 16; Филимонов С. Б. Рукопись Н. Л. Эрнста по истории Крыма // Сов. архивы. 1980. № 5; Храпунов І. М. Микола Львович Ернст // Археологія. 1989. № 4; Филимонов С. Б., Храпунов И. М. Николай Львович Эрнст – исследователь истории и древностей Крыма // Мат. по археологии и этнографии Таврики. Сф., 1996. Вып. 5.

В. В. Отрощенко

Стаття оновлена: 2009